Безсумнівно, що для багатьох політичних структур виборча кампанія із формування парламенту 2006 року вже почалася — провели свої з’їзди партійні організації, які підтримують нового Президента України Віктора Ющенка, так само і Партія Регіонів, якій пророкують стати основою опозиції, готуються до з’їздів інші найвпливовіші партії — СДПУ(О), НДП та інші. І хоча ситуація ще просто «не визріла», але всі політичні сили вже на старті і намагаються найвигідніше позиціонувати себе як на «електоральному полі», так і у взаємодії з іншими партіями. У багатьох із них за рішучою риторикою все ж проглядає вичікувальна позиція, з усього видно, що остаточна політична картина виборів 2006 року ще не склалася. Про тверде рішення бути в опозиції заявляють лише керівники СДПУ(О), звітно-виборні конференції якої відбулися в регіонах країни — в Тернопільській, Вінницькій, Івано-Франківській і Рівненській областях. У Криму, де під час минулих вихідних відбулися конференції есдеків автономії та Севастополя, голова партії Віктор Медведчук кілька разів наголошував, що партії не по дорозі з ліберальними націонал-демократами, які прийшли до влади. На його думку, визначення характеру опозиції як «жорстка», «конструктивна», «глуха», «м’яка» й інша, це лише гра слів, покликана приховати непоодинокі прагнення політиків, з одного боку, сподобатися виборцям, а, з іншого, не посваритися з владою. Партійні конференції, партійні дискусії, соціологічні дослідження, аналіз минулих кампаній партії — для соціал-демократичних структур значною мірою це — робота над помилками. Багато делегатів кримської конференції, аналізуючи причини невдачі, що спіткала партію влади, говорили про те, що вважають помилкою підтримку партією кандидата від іншої партії в той час, коли партія могла висунути та розкрутити свого. Багато вважають, що навіть програш у такому випадку міг би принести партії певний виграш. Принаймні, нинішні її позиції на старті нових виборів були б значно оптимістичнішими.
Щодо блокування на виборах-2006 Віктор Медведчук наголосив, що час остаточної відповіді на це запитання ще не настав. «Ми ведемо переговори, але результату поки що немає, і говорити про це рано», але партія має бути готова та відмобілізована як для того, щоб стати самостійним претендентом депутатських місць у парламенті, так і для того, щоб «посилити свої позиції в блоці з іншими». Зі слів Віктора Медведчука, важливіше навіть не знайти сьогодні політичних союзників, а підготувати партію до самостійної участі в майбутніх виборах. При цьому лідер партії сказав, що, швидше за все, партія ухвалить рішення про новий спосіб формування виборчого списку, щоб не допустити в майбутньому переходу депутатів від партії не лише з фракції до фракції, але фактично з однієї політичної сили до іншої. Для цього, сказав він, пропонується розпочати висунення кандидатур у список із низових структур, провести їх широке обговорення та затвердження лише на пропозицію регіональних організацій.
Схоже, що якщо українській опозиції й судилося відродитися у вигляді СДПУ(О) і Партії Регіонів та сформуватися, то початок цьому буде покладено саме в Криму, який найбільше личить на роль «П’ємонту». По- перше, Крим і Севастополь — це регіони з найбільшим накопиченням проблем особливої складності — не лише економічних, а й міжнаціональних та міжконфесійних, і навіть міждержавних, з огляду на їхню історію та розташування іноземних військ. І поки що складно сказати, чи вистачить новій владі сил і коштів вирішити їх хоч би настільки, щоб люди це відчули. Не кажучи вже про те, що минула вже половина стоденного періоду, але ні Президент, ні Кабінет Міністрів України поки що не лише не почали, але, схоже, навіть ще не визначилися, що робити з Кримом, Севастополем і їхніми проблемами. По-друге, це регіони з найбільшими протестними настроями населення стосовно нинішньої влади, в яких особливо гостро відчуваються такі проблеми, як рівень життя, відносини з Росією, перспективи вступу до Євросоюзу та НАТО, проблеми мови та культури. По-третє, це регіони, де традиційно ліберальні націонал- демократи мають найменшу підтримку населення, тут сконцентрована найрізкіша критика та концептуальна незгода з новою владою. По-четверте, Крим — це автономія, що дає додаткову стійкість і протестним настроям, і кадрам, здатним у майбутньому стати опорою опозиції. Усе це в сумі не лише відбирає бали у влади, а й дає опозиції, яка недарма тепер концентрує тут свою увагу, додаткові шанси.
У Криму вже відбулися партійні форуми та конференції як «Нашої України», так і НДП, Партії регіонів, і тепер ось соціал-демократів. У них чітко позначилися два процеси: з одного боку, консолідація опозиційних сил, з іншого — квапливість і фактичний розкол структур, які підтримували «Нашу Україну». Вичікувальна позиція Києва стосовно Криму, який через нагромаджені проблеми чекав уваги насамперед до себе, викликала різке загострення політичних конфліктів. І якщо під час виборчої кампанії керівники штабу Віктора Ющенка пишалися випадком, коли лідер однієї з районних організацій СДПУ(О) Віктор Невірко відмовився від своєї партії та перейшов на їхній бік, то тепер штаб «Нашої України» називає його просто провокатором і заявив про те, що він відхрещується від його висловлювань і дій. Віктор Невірко, який створив «народний фронт Криму», одразу після виборів заявив, що він уже готовий бути не лише главою кримського уряду, але, якщо підучиться, може стати «непоганим президентом країни». Його вимоги негайної й тотальної зміни влади під час гучних і екстравагантних акцій на центральній площі міста викликають роздратування не лише в органах влади, а й у багатьох провладних партійних структурах.
З іншого боку, якщо на центральному рівні процеси консолідації та передвиборного блокування ще не почалися, і перспективи їх поки що туманні, то на кримському рівні картина практично вималювалася. Схоже, в Криму не збираються копіювати блокування політичних структур центру. Як висловився глава уряду Криму, лідер КРО НДП Сергій Куніцин, «формула політичної коаліції в Криму може відрізнятися від конфігурації політичних сил у центрі». Це проявилося в тому, що, на відміну від центру, в Криму позиції регіональних організацій Партії регіонів, СДПУ(О), НДП, нинішньої Народної партії, хоча її ще за звичкою іменують Аграрною, виявилися єдиними. Багато аналітиків вважають, що в майбутньому такий союз може лише зміцнюватися. Більш того, ця єдність спирається на міцність підтримуваної ними фракції «Стабільність» у парламенті Криму, що багаторазово посилює вплив цих політичних сил на ситуацію. І попри те, якою буде «формула політичної коаліції» в центрі, як раніше народний депутат України лідер НДП Валерій Пустовойтенко, так і тепер лідер соціал-демократів Віктор Медведчук, висловив підтримку альянсу, що склався в Криму. КРО СДПУ(О) висловилася проти дій політиків, які прагнуть добитися відставки керівництва як парламенту, так і уряду Криму.
Риторика есдеків у Криму відрізнялася жорсткістю. «Нова влада почала політичні репресії проти тих, хто послідовно підтримував переможеного кандидата, в тому числі на нашу політичну партію, — сказав журналістам у Сімферополі Віктор Медведчук. — Якщо незаконно порушують п’ять кримінальних справ проти Нестора Шуфрича, якщо незаконно затримують і порушують кримінальну справу проти секретаря Закарпатського обкому нашої партії Івана Різака та намагаються запроторити його у в’язницю, то що це, якщо не політичні репресії проти партії. Якщо в Західній Україні вираховують прихильників нашої партії за передплатою на партійну газету та вимагають публічно відмовитися від колишньої позиції в церквах і храмах, то що це, якщо не політичні репресії?» Нестор Шуфрич просив звернути особливу увагу на рішення Верховного Суду України щодо підсумків виборів. Він сказав, що Верховний Суд фактично визнав законним те, що відбувалося в Києві в період між другим і третім турами. «А якщо це законне, то, отже, ті методи, які застосовували наші противники, ми також можемо успішно застосовувати. І якщо ми повинні в наметах, на мітингах захищати інтереси наших громадян, ми це робитимемо. Якщо це було правильно, то запитання про те, законно це чи антиконституційно, в такому випадку для нас також відходять на другий план, отже, ми також можемо це робити…»
Прокоментував В. Медведчук і резонансні теми останніх тижнів. Щодо люстрації: «Хочеться вірити в те, що Конституції в нас дотримуватимуться. А якщо її дотримуватимуться, то жодні закони про люстрацію прийняти не можуть через просту причину. У Конституції України є стаття 22, що забороняє скасування прав, гарантованих громадянам. А в статті 37 записано, що кожен має право обирати та бути обраним до органів державної влади і має право на заняття посади державної служби, і посади в органах місцевого самоврядування, і це право відмінити неможливо навіть шляхом внесення змін до Конституції, бо Конституційний Суд таких змін не допустить. Я вважаю, що це поки що не більше ніж політичний піар, але піар, спрямований проти чинної влади, і це нічим не закінчиться…»
На думку Віктора Медведчука, також «нічим не закінчиться» справа щодо київського «Динамо». Претензії до власників клубу незаконні і є лише спробою іншої групи бізнесменів зміцнити свій вплив. Що стосується справи Гонгадзе, то «з правового погляду, — сказав Віктор Медведчук, — «плівки Мельниченка» долучити до жодної кримінальної справи не можна, оскільки вони отримані незаконним шляхом. А як буде насправді, побачимо…»
ДО РЕЧІ
«Ви там, у Києві, як декабристи — страшенно далекі від народу». Це фраза одного з депутатів у дискусії, що розгорілася на Х звітно- виборній конференції Одеської обласної організації СДПУ(О), що відбулася у неділю. Пошук нових шляхів вирішення партійних проблем тут почався з докорів на адресу центрального партійного керівництва. Вислуховувати їх довелося заступнику голови партії Нестору Шуфричу. «Для людини, яка прийшла в партію, вкрай важливо, щоб вона могла забезпечити її безпеку. А що зробили ви, щоб допомогти нам?» — запитували делегати керівників обласного та центрального партапаратів. За їхніми словами, сьогодні багато пересічних членів партії СДПУ(О) опинилися перед вибором: або розпрощатися з роботою чи бізнесом, або покласти партквиток на стіл. Неоголошена люстрація на місцях із кожним днем набирає обертів. Якщо так буде й далі, на думку делегатів, вибори-2006 будуть неминуче програні. На все це Нестор Шуфрич заявив: «Хто не може, той хай іде. Ми боротимемось із тими, хто залишиться». Двозначне звучання фрази відзначили не лише журналісти, а й учасники конференції.
Напередодні всеукраїнського з’їзду так само виявилося, що в Одесі в лавах есдеків відсутня єдність поглядів і стосовно цілої низки основоположних питань. Нестор Шуфрич переконував присутніх, що партія неодмінно повинна стати в опозицію до влади. «Я не вірю, що з’їзд може вирішити інакше, — казав він. — Що стосується питання — яка повинна бути ця опозиція, — то, на мою думку, опозиція одна. Вона або є, або її немає». Одеські есдеки в свою чергу переконували, що партії потрібна не опозиція, а контрпропаганда. «Нам потрібен сильний медіа-ресурс, потрібні трибуни, з яких найавторитетніші члени партії зможуть пояснювати людям нашу позицію, розповідати про успіхи», — вважає секретар обласної парторганізації Володимир Левчук. До того ж, щоб усерйоз говорити про опозицію, на думку більшості місцевих делегатів, партії треба мати автономні та незалежні матеріально від місцевої влади осередки.
Але головним каменем спотикання на конференції в Одесі стало питання блокування з Партією регіонів на чолі з Віктором Януковичем. Більшість прибулих на конференцію депутатів висловлювалися категорично проти його кандидатури як лідера блоку. Негативне ставлення викликали не стільки особистісні якості Віктора Федоровича, скільки повсюдні «скарги» регіоналів про те, що саме завдяки есдекам він так і не став Президентом. «Із ким нам блокуватися? — запитували делегати. — У Партії регіонів нікого немає на місцях, у районах. На минулих виборах усе робили ми». Тому, щоб не витрачати марно зусиль «на дядька», на думку есдеків, партія повинна йти на вибори самостійно, використовуючи свої переваги — наявність ідеології, історичних традицій й усталену партійну структуру». Нестор Шуфрич від імені центру питання блокування прокоментував так: «Сьогодні кожен по-різному може оцінювати Віктора Януковича. Але не визнати, що за нього проголосували щонайменше 13 мільйонів виборців, не можна. І говорити, що він не користується підтримкою українських громадян, — просто аморально. Інша річ, я можу погодитися з тими, хто стверджує, що Янукович — це продукт команди. Тому я вважаю, що команда повинна залишатися та продовжувати діяти незалежно від нав’язаної нам поразки... Я сподіваюся, що крапку в цій дискусії поставить з’їзд нашої партії. Але можливо, (хоча мені б цього не хотілося) вона продовжиться до осені».
