У далекому 1969 р. Володимир Кушпет, Георгій Грабар, Кость Новицький та Олександр Зуєв, тоді ще студенти Київської консерваторії, заснували групу, якій судилося на багато років стати одним з найпомітніших «брендів» українського естрадного мистецтва. У 1971 році до них приєднався Валерій Вітер, який на той час мав досвід виступів у складі «Березня» — також славетного колективу, який зібрав Олександр Авакян — талановитий поет і археолог.
Навесні 1971-го «Кобза» записує свою першу платівку для Всесоюзної фірми «Мелодія» (до речі — першу стереоплатівку в СРСР) і дає перший сольний концерт, який відбувся 20 жовтня у клубі культури «Славутич». Осінь 1971-го стала знаковою для «Кобзи», — імпульсом, який дав поштовх подіям на наступні тридцять років...
Восени 2004 р. кардинально відновлено ансамбль, у якому поруч з ветеранами-засновниками знайшли своє місце молоді талановиті музиканти. «Свіжа кров» — нове звучання. Ми поставили на меті створити новий і ексклюзивний саунд «Кобзи» зразка початку тисячоліття», — стверджує Андрій Толчанов, директор відомої київської студії «Династія». Це саме йому належить ідея відтворення складу, де стрижневим став би класичний вокал Валерія Вітера, який, до-речі, і є головним «брендом», а точніше — першоджерелом явища, яке ми знаємо як «Кобза». Однак пікантність ситуації полягала в тому, що паралельно існувала інша «Кобза» — Євгена Коваленка, яка після виходу у 1987-му Валерія Вітера та інших батьків-засновників продовжувала своє існування.
Правду кажучи, коваленківська «Кобза» ледь жевріла, роками не оновлюючи репертуар. Подолати творчу стагнацію допомогли студія «Династія», той же Андрій Толчанов. Був записаний альбом, кілька пісень було зроблено разом з кумирами молоді — групою «Танок на Майдані Конго», знято розкішне відео, видано CD-сингл «Кобза+ТНМК», проведено грандіозний сольний концерт у Палаці «Україна». Студія «Династія» вклала кругленьку суму в розвиток «Кобзи» Євгена Коваленка, але ніякої плідної співпраці з того не вийшло. І ось настав певний час «Х», коли Андрій Толчанов запросив головних фронтменів обох «Кобз» з однією метою: об’єднати зусилля заради збереження самого «бренду». Євгену було запропоновано увійти до складу оновленої «Кобзи» на рівних правах і продовжити роботу. Варто зауважити, що обидва лідери не спілкувалися вже десять років… Коваленко відхилив пропозицію, натомість продовжував використовувати фонограми, записані коштом «Династії», ніяк не реагуючи на протести з боку студії.
Тим часом нова-стара «Кобза» Валерія Вітера підготувала концертну програму, записала альбом, мікшування якого зараз завершується, дала кілька концертів і нині збирається у закордонний концертний тур Канадою та США.
Кульмінацією минулого року для Валерія Вітера та його «Кобзи» став виступ групи на майдані Незалежності в розпал помаранчевої революції.
— Такого шаленого прийому публіки, як на Майдані, у нас не було ніколи раніше ані в Україні, ані в інших країнах, — сказав Валерій Вітер. — Ми пережили абсолютно унікальний момент єднання людей навколо істини. За лаштунками тієї сцени я зустрів багато музикантів, яких не бачив вже дуже давно. Усі випромінювали піднесення, щось таке, що неможливо описати словами. Для нас цей виступ був надзвичайно важливим, мабуть, дійсно знаковим. Тому що вперше ми зіграли в новому складі для кількохсот тисяч людей — а це й була уся Україна. До речі, тепер у «Кобзі» грають музиканти, які походять з різних регіонів країни: гітарист Валерій Дарченко — з Кременчука, басист Олександр Рудь — з Полтави. Він грав у дуже відомому колективі «Краяни». Барабанщик Олександр Мілав — з Кіровограда. Наймолодший учасник — клавішник і саксофоніст Дмитро Литвинець. Йому всього 19 років. Завершує портрет нової «Кобзи» трійця ветеранів: флейтист і вокаліст Георгій Грабар, вокаліст Ігор Курилів та я — як соліст та художній керівник. Цікаво, що вже перші пісні, записані нами новим складом, викликали інтерес за океаном.
Нещодавно я отримав пропозицію від одного відомого канадського менеджера щодо концертного туру у Сполучених Штатах і Канаді протягом травня 2005 року. Всього заплановано тридцять сольних концертів. Але перед тим, я сподіваюсь, у нас будуть концерти в Україні. І подорожуватимемо ми з новим альбомом, який називатиметься «Повій, вітре з України» — за назвою старовинного романсу. Головною родзинкою альбому стане те, що загальновідомі класичні речі, такі, як «Дивлюсь я на небо», «Стоїть гора високая» та інші отримали абсолютно нове, а часом — несподіване прочитання. А найголовніше — ці пісні не тільки не втратили свій смак, колорит, але й набули іншої динаміки, нового дихання. Одне слово — ми ще здивуємо країну.
