Призначення міністра охорони здоров’я, на відміну від багатьох інших чиновників, виглядає логічним і відповідає обіцяному новою владою принципу професіоналізму. Нейрохірург, професор, член-кореспондент АМНУ, екс-голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, а нині «головлікар країни» Микола Поліщук завжди вирізнявся радикальністю поглядів. Саме з його вуст на всіляких колегіях звучало найбільше аргументованої критики. Саме він у кожному своєму виступі пропонував принципи вирішення нагальних проблем галузі. Погляди міністра Миколи Поліщука залишилися такими ж енергійними. Він обіцяє, що вже цього року кожен побачить «олюднення» медицини.
ГРОШІ
— Про реформи в охороні здоров’я йдеться вже багато років, але результат досі не відчутний. Коли вас представляли як міністра, ви теж заявили про реформи. Чим ваші новації будуть відрізнятися від тих, що проводили ваші попередники?
— Ми повинні зробити так, щоб кожен відчув зміни. Хочу вкотре наголосити: галузь охорони здоров’я повинна фінансуватись не для галузі, а для пацієнта. Сьогодні з тих коштів, що виділяються, 90—93% йде на заробітну плату, комунальні послуги, виплати, пов’язані з утримуванням приміщення. Тобто безпосередньо пацієнту залишається максимум 10%. А от якщо ми наблизимось хоча б до Бразилії, де 50% державного фінансування спрямовуються на лікування, а 50% на утримання галузі, — зміни дійсно будуть відчутними. Наведу один приклад. На днях мене відвідав керівник одного з обласних відділів охорони здоров’я. В його підпорядкуванні є лікарні, побудовані в радянські часи і розраховані на 300 або навіть 700 ліжок. Із тих 700 ліжок (зауважте, в сільській місцевості) лише 300 функціонують на 40—50%. І він мені каже: я не знаю, що робити, в мене не вистачає штатів. Штатний розпис в нього на 700 осіб, а прийшов він до мене з тим, щоб відкрити в області факультет підвищення кваліфікації лікарів — адже в нього їх буцімто не вистачає. Звичайно, я цього не дозволив, як і не дозволив вводити в лікарні, розрахованій на 100 пацієнтів, 5—7 штатних одиниць гінекологів, замість двох. Чому? За рік там приймають менше нiж 200 пологів. Чергувати має лікар загальної практики, який при потребі викличе вузького спеціаліста. Для цього необхідно всього-на-всього мобільний телефон та машина, а не щомісячне утримування штату лікарів, для яких немає роботи. Можна навіть ще й заробити грошей, наприклад, здавши в оренду на пільгових умовах не заповнений корпус лікарні або навіть перевести його в житловий фонд для тих же лікарів, які добираються на роботу з інших сіл. Для чого я все це розповідаю? А для того, щоб було зрозуміло: як малими силами можна економити бюджетні кошти. Крім цього, ми плануємо внести зміни в законодавство, аби стимулювати добровільне медичне страхування. Роботодавці повинні бути зацікавлені у здоров’ї своїх співробітників. Для цього, можливо, знадобиться ввести для них пільгове оподаткування.
— Ідею обов’язкового соціального медичного страхування ви не підтримуєте?
— Звичайно, ми готуватимемо базу для того, щоб воно вступило в дію. Але я не оптиміст, тобто не розділяю погляди тих, хто вважає, що саме обов’язкове соціальне медичне страхування виведе галузь з кризи. Як свiдчить досвід багатьох країн, воно несе дуже велике навантаження на бюджет. Наприклад, у Франції щорічні витрати на охорону здоров’я становлять 134 мільярди євро. Економніше буде більш ефективно використовувати державні ресурси. Для цього в Україні необхідно розробити гарантований базовий рівень медичної допомоги всім верствам населення. А ще — популяризувати добровільне медичне страхування, яке суттєво зменшує навантаження на бюджет, і працювати в єдиному медичному просторі — без тієї кількості відомчих закладів, що сьогодні маємо.
— Навіть якщо це й здійсниться, на які медичні послуги безоплатно зможе розраховувати пацієнт?
— Уже сьогодні він має право на безкоштовне обстеження та медичну допомогу при невідкладних станах. Крім цього, державою фінансуються програми «Дитинство», «Онкологія», «Діабет», «Туберкульоз», «ВІЛ/СНІД», проводяться епідеміологічні заходи. Це безпека країни. По мірі того, як будуть збільшуватися бюджетні надходження, ми плануємо додати до цього переліку ще й такі хвороби, як епілепсія, паркінсонізм, різноманітні серцево-судинні патології. Але підкреслюю: невідкладна допомога повинна надаватись безкоштовно абсолютно при будь-якій патології. Звісно, при цьому якість медичних кадрів повинна наближатись до європейських стандартів.
ЧИМ БІЛЬШЕ ЛІКАРІВ, ТИМ БІЛЬШЕ ХВОРИХ
— Європейський стандарт — це сімейна медицина. За експертними оцінками, за нинішніх темпів підготовки інститут сімейних лікарів з’явиться в Україні років через 20. У свій час ви виступали за те, щоб ввести на декілька років мораторій на підготовку деяких вузьких спеціалістів — аби прискорити розвиток сімейної медицини. Чи збираєтесь ви це робити?
— Ми будемо це робити, але не вводячи мораторій. Просто розробимо програми для медичних ВНЗ таким чином, щоб усі готувались як лікарі загальної практики. Можливо, підемо шляхом Польщі, де після закінчення ВНЗ кожен має пропрацювати лікарем загальної практики. А на вузьку спеціалізацію йде лише тоді, коли на неї є вакансія. Адже міністерство, виходячи з потреб галузі, повинно бути замовником спеціалістів, а не студент, керуючись власними бажаннями, вибирає фах.
— Але ж у будь-якому випадку найбільше вакансій залишається і буде залишатися у сільській місцевості — ні вузькі спеціалісти, ні загальної практики не хочуть там працювати.
— Їх просто треба заохотити — надати, наприклад, пільги, зокрема на житлове кредитування, закупівлю обладнання. Крім цього, лікар у селі може й непогано заробляти. Скажімо, як юридична особа він укладає контракт з органами влади та громадою про надання медичної допомоги в позаробочий час (після 20 години). Люди платитимуть по 3—5 гривень, але в сумі лікар зможе отримувати додатково декілька тисяч гривень, які вкладе у свій розвиток, обладнання, медикаменти.
Сьогодні надзвичайно важливо зацікавити медика у здоровій людині. А це зможе зробити лише сімейний лікар. Нині лікарі працюють на хворобу — чим більше пацієнтів, тим краще лікарю. Чим більше лікарів — тим більше хворих. Чим більше вузьких спеціалістів — тим більше захворювань у однієї людини. Чому це відбувається? А тому, що люди отримують гроші за медичну послугу. А от якщо сімейний лікар буде утримувати кошти первинної медичної допомоги, він зацікавиться в тому, аби в нього було менше хворих — менше роботи і більше грошей залишається. Сьогодні потрібно поміняти психологію медика, психологію пацієнта та місцевої влади. Психологію медика — в тому, що він повинен профілактувати та якісно лікувати. Пацієнт має турбуватися за власне здоров’я, а місцева влада зрозуміти: економічно вигідніше попередити, аніж лікувати.
— Останнім часом деякі експерти, аналізуючи якість підготовки медичних кадрів, приходять до невтішного висновку: незабаром відвідувати лікаря може стати небезпечно. Адже рівень знань колишніх студентів, зокрема «контрактників», не відповідає жодним вимогам. Чи згодні ви з цим?
— Так, ця думка не безпідставна. Сьогодні у ВНЗ вступають ті, хто навіть не засвоїв програму середньої школи. Ми плануємо ввести рейтинговий принцип здачі іспитів. Абітурієнти писатимуть заяву, в якій нічого не буде сказано про те, вступає він на платну чи бюджетну форму навчання, як це відбувається нині. Всі на загальних підставах складатимуть іспит, і в залежності від набраних балів брати потім участь у подальших конкурсах, або ні. Державні (випускні) іспити мають бути ще жорсткішими. 500—800 питань за 6— 8 годин, кожен за окремим столиком. Приймає іспит комісія, у складі якої співробітники МОЗ та професійних асоціацій. Лише за умови того, що студент відповів на 75% питань, він має право продемонструвати свої практичні навички. Якщо не вийшло — наступна спроба не раніше, ніж за рік. Тим самим без адміністративних втручань ми скоротимо кількість медичних вузів — швидше, їх скоротить ринок, адже зразу буде видно: хто яких має випускників. Такі радикальні заходи просто необхідні: в медицині не може бути аматорів.
СЕРВІС І ПОДАТКИ
— Які терміни реалізації цих завдань?
— Гадаю, що наступного року все це почне працювати. Деякі кроки будуть зроблені вже в 2005-му році. А саме — забезпечення повною мірою фінансування державних програм, а також надання закладам охорони здоров’я статусу самостійних суб’єктів господарювання. Крім того, цього року буде суттєво збільшено кількість сімейних лікарів, а також розроблено гарантований рівень медичної допомоги при невідкладних станах.
— Новий уряд заявив про те, що зарплата лікарів суттєво збільшиться. Як ви вважаєте, це підвищить престиж вітчизняної медицини?
— Ні. Підвищення заробітної плати дасть лише те, що медик перестане відчувати себе такою людиною, яка не може прожити на заробітну плату. Престиж медичної галузі підвищить наявність конкуренції. Її же можна створити, якщо ми будемо платити лікарю за кількість якісно зробленої роботи, а не ставку.
— Лейтмотив програми уряду — боротьба з корупцією та детінізація. Медицина в цілому та МОЗ зокрема, вважаються чи не найбільш корумпованими в очах громадської думки. А за оцінками експертів, в тіні знаходиться ще один бюджет охорони здоров’я. Чи гарантуєте ви позитивні зміни в цьому плані?
— Охорона здоров’я надзвичайно складна — на відміну від багатьох сфер, вона стосується абсолютно кожної людини в будь- якому віці. Галузь залишилась найконсервативнішою — у ринкові відносини вона не ввійшла. До того ж треба зважати на те, що сьогодні фінансування охорони здоров’я, м’яко кажучи, недостатнє, а лікар (медсестра) отримують зарплату, нижчу за прожитковий мінімум. Дехто, даючи гроші медику, вважає, що тим самим допомагає йому вижити. Це одна справа. Зовсім інша — те, як використовують галузь деякі чиновники. Але, погодьтеся, не може бути острівця, якого б не хитало, якщо хитає всю державу. Тобто роботи багато. Підвищення зарплати, звичайно, зменшить хабарництво. Крім того, необхідно навести порядок у закупівлі за державні кошти високовартісного обладнання та ліків. Це можна буде зробити лише тоді, коли медичні заклади функціонуватимуть як самостійні суб’єкти господарювання. Коли перед ними буде стояти завдання якісно пролікувати певну кількість хворих, вони будуть думати про те, як і що закупити якомога дешевше. Звичайно, завтра ми не прокинемося в країні, де немає корупції. Але я вважаю, що найближчим часом у галузі охорони здоров’я нам вдасться суттєво зменшити її масштаби.
— А як бути з другим бюджетом охорони здоров’я, що знаходиться в тіні?
— Там знаходиться більше ніж бюджет. Але якщо ми зможемо визначити стандарти надання медичної допомоги, її гарантований рівень, розвивати госпрозрахункову та приватну медицину — величезні кошти вийдуть із тіні. Не може бути відділень, де лежать ті люди, що заплатили, й ті, що ні. У Великій Британії наприклад, є палати, де лікується по 6—8 осіб, і ніхто не робить з цього проблеми. Якщо у людини немає коштів, їй повинні забезпечити необхідне лікування. Хочеш сервіс — маєш платити за нього.
— Ви заявили, що будете активно розвивати вітчизняну фармацевтичну галузь. Коли українські ліки будуть на рівні з іноземними?
— Не скоро. Україна не може виготовляти брендові препарати — в нас відсутні гроші на розробку. Завдання максимум — хіба що якісні генерики (дешеві аналоги оригінальних ліків). Це абсолютно реально. Сьогодні в країні є ряд провідних заводів, які мають у себе GMP — стандарти організації виробництв та контролю якості продукту. Щоправда, багато підприємств не мають нічого. Але зараз у Верховній Раді знаходиться законопроект про ліки, який регламентує перехід наших заводів на стандарти GMP, а також передбачає заборону реєстрації іноземних препаратів, що не мають належної виробничої практики. Іншими словами, заводи, що не зможуть відповідати цим вимогам, закриються. А крім того, ми наведемо порядок у питаннях реєстрації ліків. Скажу однозначно: та практика, що є сьогодні, вже найближчим часом стане історією.
