Уряд Віктора Ющенка — це уряд не професійної, а політичної (якщо не сказати — революційної) доцільності. Таке перше враження від півсотні указів про призначення членів Кабміну та керівників областей, підписаних главою держави вчора просто в залі Верховної Ради. (Схоже, традиція візувати особливо значущі документи безпосередньо в сесійному залі ВР, добровільно-примусово закладена Леонідом Кучмою і Володимиром Литвином під час пакетного компромісу, прижилася.) Друге враження — вибори виграли соціалісти. Інакше з якого дива Віктор Ющенко проводив із ними такі затяжні кадрові консультації, кілька разів відкладаючи через це процедуру затвердження нового Кабінету, віддав зрештою стратегічні посади? У результаті соціалісти отримали все-таки жадане крісло міністра внутрішніх справ і не тільки... Третє — квотно-політичний принцип формування нового уряду поширився і на силові відомства. Хто ними тепер керує і несе відповідальність за їхню роботу? Президент, прем'єр, лідери партій, які висунули призначенців-силовиків? І чи несе тепер, наприклад, СПУ відповідальність за хабарі даїшникiв, кількість квартирних крадіжок і нелегальне «дахування» бізнесу? По-четверте, фігури керівників фінансовими потоками транспорту, зв'язку та надзвичайних ситуацій поки що не переконують у тому, що обіцяного Президентом і прем'єром принципу розділення бізнесу та влади буде дотримано.
Тривалу прелюдію нинішньої прем'єріади компенсувала феєричність її кульмінації. 373 голоси набрала Юлія Тимошенко при затвердженні її Верховною Радою главою українського уряду. «Проти» висловилася лише фракція Компартії. До речі, результат голосування по кандидатурі прем'єра та програмі уряду (за — 357) ставить питання про наявність у країні адекватної опозиції. Якщо, звісно, не вважати такою Компартію, Вітренко та різні «російські блоки».
Юлія Тимошенко стала тринадцятим прем'єром незалежної України та першою жінкою на цій посаді. Президент України Віктор Ющенко, представляючи вчора Ю. Тимошенко в парламенті, назвав її своїм політичним партнером і професіоналом. В. Ющенко високо оцінив роботу Ю. Тимошенко на посаді віце-прем'єра в Кабміні, який він очолював. «Я довіряю їй та вірю, що вона організує роботу національного уряду, довіряю їй так, як довіряють мільйони людей. І, думаю, Юлія Володимирівна усвідомлює ту відповідальність перед мільйонами пар очей, які дивилися з Майдану, з вулиць на неї, на нас. Люди чекають того, що нова влада буде чесною та принесе вирішення тих проблем, із якими вони живуть 14 років», — наголосив глава держави.
До речі, виступ Віктора Ющенка відрізнявся ясністю та реалізмом. Він не говорив про моральність і європейський вибір, а одразу дав зрозуміти, що знає: перед ним сидять власники української економіки. Головним посилом виступу Президента стала обіцянка проводити «публічну чесну та відповідальну політику». «Хотів би сказати, чого мій уряд не робитиме, — звернувся В. Ющенко до депутатів. — Мій уряд не просто не крастиме, він не братиме хабарів». Він також, зі слів Президента, «не заноситиме гроші до парламенту» для вирішення того чи іншого питання. У планах — скасування корпоративних пільг, ревізія вільних економічних зон і повернення державі «вкрадених» у неї об'єктів, «починаючи з «Криворіжсталі». Уряд, зазначив В. Ющенко, подає руку бізнесу, готовий іти на амністію капіталів, перегляд податків тощо, і хотів би, щоб бізнес відповів тим самим — детінізацією економіки, чесною сплатою податків. У результаті, уряд, зі слів Президента, планує отримати від 25 до 30 млрд. грн. до держбюджету протягом року, третину яких запропонує спрямовувати до держрезерву, а дві третини — «віддати бідним людям» у рамках законодавства, яке приймуть парламентарії.
Якщо Віктор Ющенко звертався до парламенту як до осереддя великих бізнесових інтересів, то Юлія Тимошенко, представляючи програму свого Кабінету (якою має намір керуватися «всі п'ять років президентства Ющенка»), навпаки, працювала з емоціями народних обранців. Спростовуючи головний аргумент критиків документа, які називають його неконкретним і декларативним, пані Тимошенко переконувала зал у тому, що «цифри мало що значать, люди не розуміють, що стоїть за ними, інша річ — філософія нашого майбутнього життя». «Спочатку — мораль, потім — професіоналізм», — наголосила Юлія Тимошенко, кажучи про вимоги до держслужбовців. Мораль — річ тонка, але ось щодо відсутності в членів нового Кабінету зв'язків із бізнесом Юлія Володимирівна явно переборщила, — зв'язки простежуються, причому досить виразно. Мало того: декого з помічених у цих зв'язках кинули саме на дуже капіталомісткі відомства...
Зрозуміло, мотиви представників парламентських політичних сил, які настільки дружно підтримали кандидатуру Тимошенко, різні. Головні опоненти Тимошенко в середовищі «нашоукраїнців», можливо, на цьому етапі задовольнилися наданими їм портфелями (зокрема, Роман Безсмертний став віце-прем'єром із питань адміністративної реформи) й обіцянками. А що стосується, наприклад, «Регіонів...», то їхня підтримка офіційно пояснюється бажанням «надати можливість новому Президенту та його команді показати себе», неофіційно, як висловився один із регіоналів, — «дати Юлі стільки, щоб перемога була вражаючою, інакше вона роздрібнить спочатку «НУ», а потім нас».
Серед перших вражень від нового Кабміну — також відсутність, за винятком двох- трьох фігур, політиків першого ешелону (принаймні поки що). Крім того, на вчорашній день залишалося відкритим питання про керівників деяких органів влади зі соціальним статусом і національних акціонерних компаній .
Список Віктора Ющенка:
Прем'єр-міністр України — Юлія Тимошенко
Перший віце-прем'єр-міністр — Анатолій Кінах
Віце-прем'єр з євроінтеграції — Олег Рибачук
Віце-прем'єр з гуманітарних питань — Микола Томенко
Віце-прем'єр з адміністративної реформи — Роман Безсмертний
Міністр аграрної політики — Олександр Баранівський
Міністр внутрішніх справ — Юрій Луценко
іністр економіки — Сергій Терьохін
Міністр закордонних справ — Борис Тарасюк
Міністр культури — Оксана Білозір
Міністр оборони — Анатолій Гриценко
Міністр освіти і науки — Станіслав Ніколаєнко
Міністр охорони здоров'я — Микола Поліщук
Міністр охорони навколишнього середовища — Павло Ігнатенко
Міністр палива та енергетики — Іван Плачков
Міністр праці та соціальної політики — В'ячеслав Кириленко
Міністр промислової політики — Володимир Шандра
Міністр транспорту — Євген Червоненко
Міністр у справах сім'ї та молоді — Юрій Павленко
Міністр фінансів — Віктор Пинзеник
Міністр надзвичайних ситуацій — Давид Жванія
Міністр юстиції — Роман Зварич
Голова СБУ — Олександр Турчинов
КОМЕНТАР
Володимир ФЕСЕНКО, Центр прикладних політичних досліджень «Пента»:
— Формування складу уряду, керівництва центральних і регіональних органів виконавчої влади стало першим серйозним випробуванням на міцність команди В. Ющенка, всієї політичної коаліції, що перемогла на президентських виборах. Заговорили навіть про першу кризу нової влади. Думається, що йдеться про інше — про драматичний і болісний процес формування нового для України і більш демократичного типу коаліційності. Нинішня коаліція формується не за адміністративними лекалами, заданими з одного кабінету, а через узгодження інтересів різних політичних сил. Як виявилося, ця річ непроста. Цього потрібно вчитися, і вчитися на ходу. Віктор Ющенко міг відповісти відмовою на кадрові претензії соціалістів. Навіть у цьому випадкові Ю. Тимошенко отримала б більшість голосів у парламенті при затвердженні на посадi прем'єра. Але В. Ющенко все ж таки пішов на компроміс із СПУ. І це підтверджує демократичність процесу формування уряду. Що стосується прозорості цього процесу, то потрібно враховувати одну просту обставину. Політика не може і ніколи не буде абсолютно прозорою. Все добре в міру. Не можна перетворювати політичний процес на «нудистський пляж», а громадян — на політичних ексгібіціоністів. У випадку з урядом суспільство повинне довідуватися не від журналістів, кого певні політичні сили рекомендують на конкретні посади в уряді. А ось сам процес узгодження інтересів повинен іти в закритому режимі, до винесення проекту ухвали на суд депутатів і громадськості.
Друге принципове питання — про затвердження програми уряду. Йтися все ж таки має не про «філософію» прем'єра і Кабінету Міністрів, а про програму його діяльності в буквальному значенні цього терміну. За «філософію» проголосували на виборах. А депутати й експерти повинні оцінювати конкретну програму. Було б логічним подавати програму уряду разом зі скоректованим бюджетом на 2005 рік і концепцією бюджету на 2006 рік. І тоді стало б ясно, а чи є кошти в бюджеті на вирішення завдань, поставлених Президентом і новим прем'єром. Квапливість із затвердженням програми уряду зовні виглядає і як прагнення піти від ретельної незалежної експертизи цієї програми, широкої громадської дискусії з приводу її змісту. Адже саме за це критикували уряд Януковича. Волею-неволею Юлія Володимирівна повторює помилки колишньої влади. Мета такого поспіху зрозуміла — отримання річного імунітету від вотуму недовіри з боку Верховної Ради. Але невже ставлення до нового уряду принципово зміниться за декілька тижнів? Ю. Тимошенко, власне, намагається використати той же «пакетний принцип», який вона нещодавно критикувала.
Що стосується складу нового уряду, то оцінювати його ще рано. Можна відзначити лише одне — новий Кабінет Міністрів за своєю політичною сутністю є коаліційним урядом. І цей уряд Ющенка-Тимошенко. Чи спрацюється він як єдина і ефективна команда, буде ясно вже найближчим часом. Думається, не всі міністри і керівники облдержадміністрацій пройдуть випробування на професіоналізм і моральність, на результативність своєї роботи. Відбуватиметься і політичний і професійний добір. Цілком можливо, що вже восени (а може, й раніше) ми станемо свідками перших кадрових перетрясок і в уряді і серед регіональних керівників.
