Уявіть собі стан глядача першого ряду, на якого досить стрімко мчить 100 — 150-кілограмове «тільце» алігатора. От «зелений» наполовину перевісився через бордюр циркової арени, його значних розмірів голова вже вляглася ошалілому відвідувачу цирку на черевик... Повелитель алігаторів удає, що нічого не помічає. Хоча, звичайно ж, краєм ока стежить за розвитком ситуації і знає межу допустимого. Але... був би, напевно, цей унікальний номер набагато пріснішим, якби не можливість полоскотати нерви публіці. От Повелитель «схаменувся», підбіг до «підопічного», який не на жарт розійшовся ... Хитромудре постукування алігатора по одному Майстру відомим точкам крокодилової морди, кілька маніпуляцій руками і... рептилія застигає в динамічній позі. По всій арені цирку «розкидані» ще сім таких важких кількаметрових «скульптур». Алігатора, який брикається, пихтячи, виносять три- чотири циркові помічники, а Повелитель — їх «заворожує». Дресура чи гіпноз? Вирішуйте самі, закликає відомий усьому світові французький Король алігаторів та пітонів Карах Кхавака. Відповідь на це запитання — не просто професійна таємниця, а таємниця цілої циркової династії: з цим унікальним номером виступав ще дід Повелителя. Деякі з підопічних перейшли до нього у «спадок» від батька — працювати в манежі крокодил може до 80 років. Не кожен, до речі: серед рептилій, як і серед людей, є більш чи менш обдаровані. Для того, щоб зрозуміти, чи живе в зубастому земноводному «творче начало», Майстер відбирає претендентів віком у півроку, вигулює, як просту собаку, на поводку, грає з ними і спостерігає за їхньою поведінкою.
Номер, який вдалося привезти з Франції, безсумнівно, екзотичний і є головною родзинкою нової програми Національного цирку України. Але, звичайно, далеко не єдиний із цікавих. Може, номер, якому (пригадаємо хорошого дитячого письменника Корнія Чуковського) можна дати умовну назву «їхали ведмеді на велосипеді», — ніби не новий. Однак, правильно зазначає відомий дресирувальник левів і художній керівник київського цирку Володимир Шевченко: є номери й трюки, ідея яких виникла не сьогодні. Істинна майстерність полягає якраз у тому, щоб ухитритися заворожити публіку. Думається, Віктор та Ольга Кудрявцеви, які представляють Московський цирк ім. Ю. Нікуліна, дуже навіть недаремно стали свого часу «народними» в Росії — їх вихованці підкоряють. Можливо, тому, що саме подружжя Кудрявцевих принципово називає себе не дресирувальниками, а саме вихователями. Особливо яскраво і дуже по-сучасному виглядає кульмінація програми: клишоногий, який «з вітерцем» прокочує своїх педагогів по арені на міні-джипі.
Цікавого в новій програмі «Міжнародний цирк» чимало. Це й велика група акробатів із Румунії з підкидною дошкою Це й молодий акробатичний дует (який отримав у вересні минулого року першу премію на Всеукраїнському фестивалі циркового мистецтва), і повітряні гімнасти з Донецька. Заворожує і майже балетний номер з ламами — тваринами з королівською ходою і поставою, які досить важко піддаються дресируванню. Їхні партнери по арені — ціла «зграя» набагато поступливіших і не менш артистичних шотландських вівчарок.
Завдання, яке стоїть нині перед київським цирком — відродити колишню славу. За радянських часів три манежі — наш, московський та ленінградський визначали рівень циркового мистецтва. Не стало об’єднуючої їх структури — Союздержцирку — розірвалися зв’язки, виникли проблеми з фінансуванням і можливістю створювати програми, які відповідають колишнім високим стандартам. Якщо не брати до уваги нинішню і попередню програми, поставлені на київському манежі, іноземні артисти працювали останній раз на нашій сцені майже 20 років тому.
