Гучні торговельні конфлікти останнього часу, пов’язані чи то з забороною на імпорт в Україну «ніжок Буша», чи то з безпрецедентними за твердістю вимогами до імпортованої норвезької риби, засвідчили активність Держдепартаменту ветеринарної медицини у відстоюванні інтересів українських споживачів. Його глава Петро Вербицький запевняє, що й надалі позиція департаменту «буде державною, і неякісну рибу споживачі не одержать». За словами Вербицького, існувало два основнi проблемнi питання — термін придатності замороженої риби і зараження продукту личинками гельмінтів. Тепер Вербицький визнає, що деякі наші стандарти потрібно переглянути, збільшивши припустимі терміни зберiгання риби для підприємств, що мають найсучасніше морозильне устаткування. Українська сторона також змінила свій підхід до оцінки зараженості риби личинками гельмінтів: якщо вони містяться в неїстівній частині риби, то це більше не може бути перешкодою для використання такої риби: щоправда, для цього вона повинна пройти промислову переробку.
У той же час у торговельних відносинах між країнами будь- які скандали небажані, і уникнути їх можна, лише усунувши розбіжності в міжнародних і вітчизняних критеріях оцінки якості продукції. Це, своєю чергою, передбачає єдину систему лабораторних досліджень продуктів харчування, незалежно від того, зроблено їх в Україні чи за кордоном. Працюючи в цьому напрямкові, Україна поступово наближається до стандартів ЄС. 2005 року Держдепартамент ветеринарної медицини продовжить роботу з акредитації державних лабораторій ветеринарної медицини відповідно до європейських вимог. До кінця року буде акредитовано Дніпропетровську, Львівську, Черкаську і Херсонську обласні, Київську та Маріупольську міські лабораторії. А цілком акредитацію всіх обласних ветлабораторій намічено завершити протягом найближчих трьох років. Це, вважає Вербицький, дозволить Україні ширше експортувати тваринницьку продукцію та сировину до країн ЄС, а у випадкові імпорту в Україну неякісної продукції точно визначати її параметри та на законних підставах апелювати до постачальників.
Щоправда, говорити про повсюдну акредитацію ветеринарних лабораторій наразі зовсім нереально: це завдання на віддалену перспективу. Крім центральної і 25-ти обласних лабораторій, в Україні зараз діють понад 120 міських і близько 500 районних лабораторій. Перехід на нові методи діагностики інфекційної патології, а також здійснення контролю за якістю безпеки продуктів харчування на європейському рівні потребують солідного фінансового забезпечення. Наприклад, устаткування для виявлення залишків токсикантів у продуктах харчування — одне із найдорожчих. Як повідомив Вербицький, одержання центральною державною ветлабораторією в листопаді 2004 року атестату європейської акредитації на дослідження з 32-х показників потребувало фінансових вкладень на суму 10 млн. гривень. Але акредитація «по- європейськи» — це не лише серйозні грошові витрати, а ще й багатоступінчастий процес, розрахований не на один рік. На думку Вербицького, українське законодавство про ветеринарну службу сьогодні практично гармонізовано з європейським. Це значно прискорює роботу з акредитації, у якій основний натиск робиться на приведення лабораторій до двох європейських норм — GLP — «добра лабораторна практика» — і GMP — «добра виробнича практика».
Важливим елементом чинного контролю за якістю продукції Вербицький вважає запровадження інституту державних ветеринарних лікарів на приватизованих переробних підприємствах — м’ясокомбінатах, молокозаводах, холодокомбінатах, рибопереробних заводах. Ні для кого не є таємницею, що коли раніше ветеринарний лікар бракував тушку, то хазяї підприємства не задумуючись його звільняли. Сьогодні в галузі працюють 2200 лікарів, незалежних від власників підприємств. Незважаючи на щільні санітарні заслони, як і раніше, залишається актуальною проблема боротьби з контрабандною продукцією. Лише за 11 місяців минулого року ветеринарною службою разом із міліцією вилучено 2790 тонн нелегально завезеної тваринницької продукції і сировини, а більш нiж 1300 тонн утилізовано.
