Завтра ця установа стане, мабуть, головною в країні. А країна, влада і опозиція втретє спробують здати іспит зі знання абетки демократії — чесного підрахунку голосів народу. Про ступінь готовності Центрвиборчкому до третього туру — в інтерв’ю заступника Голови Комісії Марини СТАВНІЙЧУК.
— Як ви оцінюєте подання до Конституційного Суду, що оскаржує зміни, внесені нещодавно до Закону про президентські вибори?
— На мою думку, підстав говорити про неконституційність Закону України «Про особливостi застосування Закону України про вибори президента України на повторному голосуваннi 26 грудня 2004 року» немає. Передумова його прийняття — безпрецедентна правова й політична ситуація. Змінивши закон, депутати констатували його початкову недосконалість. Водночас не можна не відзначити існуючі недоліки окремих статей, наприклад, шостої, що звужує коло осіб, яким дозволено голосувати за межами виборчих дільниць. Як на мене, це проблема доволі серйозна і може мати непередбачувані наслідки. Подібні питання потрібно вирішувати заздалегідь, щоб не давати навіть формальної зачіпки для оскарження результату виборів.
— Чи існують іще якісь приводи для можливих апеляцій після визначення переможця президентських перегонів?
— Внесені до виборчого законодавства поправки дуже корисні, і особисто я не бачу на сьогодні реальних можливостей для фальсифікацій. Хоча механізм голосування за відкріпними посвідченнями залишився в силі, його суттєво змінено. Такий порядок волевиявлення не є простим, однак громадянам, які бажають висловитися саме у такий спосіб, доведеться примиритися з існуючими правилами.
— Як відомо, кількість відкріпних посвідчень перед третім туром скорочено з 4% від усієї кількості виборців до 0,5%. Чи вистачить їх усім, хто з об’єктивних причин змушений буде ними скористатися?
— При визначенні необхідної кількості відкріпних посвідчень ми керувалися положеннями закону, уже виправленими, де все чітко прописано. Виготовляли їх так само, як і бюлетені, з використанням системи жорсткого захисту, що унеможливлює маніпуляції. Цифра оприлюднена, тепер головне — забезпечити надійну систему контролю за їх використанням. А от чи не помилилися законодавці в своїх розрахунках — судити виборцям. ЦВК лише виконавець.
— Висловлюється думка, що навіть оновлений закон не є серйозною перешкодою для бажаючих сфальсифікувати результати народного волевиявлення...
— Цього разу я утримаюся від прогнозів. Після першого туру я сподівалася, про що неодноразово говорила публічно, що громадяни із набуттям досвіду, із відпрацюванням усіх технологій виборчого процесу діятимуть ефективніше. Чим все закінчилося, відомо. Скажу лише, що ЦВК зі свого боку, а також виборчкоми на місцях роблять сьогодні все можливе й неможливе, щоб вибори відбулися й пройшли на рівні, який не дасть підґрунтя для підозр. Так, форми списків виборців були відправлені до ТВК іще до того, як, відповідно iз новими вимогами, були переформовані самі комісії. Оперативно підготовлено й випущено навчальні посібники, зокрема, збірки постанов ЦВК, роз’яснення до виправлень профільного законодавства тощо. Тиждень тому проводилася велика селекторна нарада не тільки з керівництвом, а й з усіма членами ТВК, де за дві з половиною години ми відпрацювали всі можливі питання.
— Кандидат Віктор Янукович ставить під сумнів чесність третього туру ще й через те, що у нинішньому складі ЦВК відсутні його представники...
— Звичайно, право на відповідне представництво має кожен кандидат. Парламентська фракція партії, що її очолює Віктор Федорович, пропонувала до складу комісії дві кандидатури, які, втім, не набрали під час рейтингового голосування необхідної кількості голосів народних депутатів. Тобто формальна процедура була чітко дотримана.
Можу також запевнити пана Януковича, що підстав для хвилювання у нього немає. Ми не ділимо кандидатів на «своїх» та «чужих».
— У процесі «вдосконалення» виборчого закону парламентарії врахували все, чи щось важливе знову залишилося за кадром?
— Як на мене, закон, навіть із внесеними доповненнями, не можна назвати досконалим. Більше того, «недоробки» були очевидні із самого початку, і мені не зрозумілі емоції людей, які називали його найкращим за часи незалежності. Кожен виборчий закон має свою логічну побудову, яка в цьому документі відсутня.
Так, наприклад, доволі ліберальний механізм реєстрації кандидатів, до якої допускалися буквально всі бажаючі, мав би супроводжуватися суворою системою покарань за порушення. Натомість єдиний інструмент — винесення попереджень, які не мають жодних юридичних наслідків. Про зняття порушника з «дистанції» взагалі не йдеться. Таких непорозумінь, на перший погляд дрібних, чимало. Не думаю, що доречно було б говорити про навмисне закладання «мін уповільненої дії», але саме вони зрештою й розхитали систему.
Закон про особливості використання закону про вибори президента під час голосування 26 грудня приймався в не набагато сприятливішiй ситуації. Фактично його положення поставили організацію виборчого процесу над межею людських можливостей. Виконати настільки масштабний об’єм роботи за три тижні дуже складно. Подекуди підводить навіть не людський, а виробничий ресурс. Приклад із друком бюлетенів, з яким не справлялося одне підприємство, найяскравіший. Водночас закрадаються підозри, що в такий спосіб заздалегідь було закладено передумову для зриву всього процесу або оскарження його результатів...
— Опозиція побоюється, що друк бюлетенів на «Україні», державному підприємстві, підзвітному Мінфіну, матиме негативні наслідки…
— Побоювання марні, ПК «Україна» займається цим уже не перший раз, є досвід попередніх кампаній і досі ніяких нарікань не було. Річ у тім, що, відповідно до закону, бюлетені є спецдокументами, які підлягають суворій звітності. До того ж, згідно зі статтями закону, діє механізм контролю за їх виготовленням. Цим займаються створені за поданням кандидатів комісії, інша річ, що працюють вони не так активно, як хотілося б.
— А чому списки для переголосування складали на основі даних для першого туру — із найбільшою кількістю неточностей?
— Питання варто переадресувати народним депутатам, які затвердили такий порядок.
Виходили із вердикту ВС, який вирiшив,що неможливо встановити результати повторного голосування. До речі, в процесі підготовки до другого туру ми максимально загострювали увагу ТВК саме на цьому, і в багатьох регіонах значну частину помилок вдалося виправити. Списки виборців завжди були проблемою, але ніколи не ставали настільки великим каменем спотикання. Тому вже сьогодні законодавець, без прив’язки до нинішньої кампанії, повинен чітко визначитися з варіантами подолання кризи. Вирішенням може стати створення електронного реєстру виборців, а також системи органів, які б це контролювали. Така можливість обговорюється вже давно, її реалізація не є простою ані з фінансового, ані з технологічного погляду. Інший варіант — вільна реєстрація, яка доволі успішно застосовується в сусідніх країнах.
— Хто нестиме відповідальність за численні помилки в списках?
— Примітно, що першими почали таврувати ЦВК саме місцеві ради, які, за законом, відповідальні, зокрема, й за якiсть спискiв. Мало того, що вони не впоралися із завданням, заклавши підґрунтя для фальсифікацій, так ще й спробували «перевести стрілки» на Центрвиборчком. Перед першим туром в одному із округів Хмельниччини внаслідок подібних огріхів буквально за три-чотири дні до голосування довелося додруковувати понад шiсть тисяч бюлетенів. Це безпрецедентний випадок. Я розбиралася, з’ясовувала, хто й чому у міській раді спричинився до цього недбальства, справа цілком могла завершитися поданням до Генпрокуратури. Втім, коли проблему владнали, а бюлетені додрукували, моє серце відтало, і конфлікт не знайшов продовження. Не можна не розуміти, що органи місцевого самоврядування виконують не властиву для них функцію. Вони мають зобов’язання щодо участі у виборчих процесах, однак їхня компетенція обмежена. До того ж закон не передбачає матеріального стимулювання цієї роботи. Саме тому удар, отриманий вже за декілька тижнів, виявився настільки болючим і несподіваним. На додачу мери деяких великих міст стверджували, що передавали свої списки до ЦВК, тут ми їх нібито кардинально виправляли і вже в «оновленому» вигляді відправляли на місця. Подібні заяви суперечать не тільки здоровому глузду, а й закону, який прописує місцевим радам у встановлений термін віддавати документи безпосередньо до ТВК. Не кажучи вже про те, що перед 21 листопада, точно як і нинi, впорядкуванням переліку виборців займалися ТВК. В цьому контексті виникла іще одна загроза. Новосформовані територіальні комісії за декiлька днiв повинні не тільки утворити дільничні комісії, але й розібратися зі списками, що підвищує вірогідність помилок. Маю із цього приводу певні побоювання.
Щодо примірників, які надходили до ЦВК, то йдеться навіть не про самі переліки, а про їхнiй перший електронний варіант, який ми в майбутньому сподівалися використати при створенні єдиного реєстру виборців.
— Телеграфний та телетайпний способи передачі інформації покликані вберегти нас від можливих фальсифікацій?
— Усе нове — добре забуте старе. Необхідність використання іншого, не менш надійного виду зв’язку обумовлена відсутністю довіри до інформаційно-аналітичної системи «Вибори-2004». У ідеалі, інформація надходитиме паралельно, із невеликим розривом, одразу після встановлення результатів голосування в межах окремого округу.
— До речі, чим завершилося службове розслідування щодо «збоїв» системи «Вибори-2004»?
— Це питання у компетенції голови ЦВК, я навіть не в курсі справи. Справдi, було сформовано спеціальну робочу групу, яка не просто з’ясовувала причини неполадок, а й працювала над додатковим захистом системи. Повністю змінили паролі, коди доступу, закупили додаткові «фільтри», які убезпечать від несанкціонованого зовнішнього втручання.
— То чи мало місце зовнішнє втручання в електронну систему «Вибори-2004»?
— Скажу відверто: не знаю. Я, зрештою, не програміст. Своє рішення комісія винесла на основі традиційної, паперової документації, оскільки система хоч і використовується «для спостереження за ходом і результатами голосування», її показники, згідно з тією ж буквою закону, є «попередньою інформацією без юридичних наслідків». Звичайно, було певне здивування від того, що пристрій, який до цього сім років працював як годинник, раптом дав збій. Але що слугувало причиною, мені невідомо, а підозри про втручання взагалі не закрадалися. У ніч виборів усі члени ЦВК переймалися не електронною системою, а забезпеченням умов для нормального підрахунку голосів, а також вчасним надходженням офіційної інформації з «підконтрольних» регіонів. З моменту отримання перших протоколів особисто я показниками «Виборів-2004» цікавилася тільки постфактум.
— Яке ваше ставлення до «плівок Рибачука», на яких йдеться про фальсифікацію результатів виборів за участю членів ЦВК?
— Важко судити однозначно, бо прослухати їх повністю просто не вистачає часу.
— Чи має ЦВК примірники підробних бюлетенів, сумно відомого «печива» тощо?
— Наскільки мені відомо, до Центрвиборчкому таких бюлетенів не подавали, а інформації про їх «вкидання» не надходило. Не було також оформлено жодної тематичної скарги. Оскільки ми працюємо виключно із офіційними документами, не бачу предмета для дискусії.
— Поясніть, якщо можна, факт наявності в одного із кандидатів та членів його команди протоколів, підписаних та проштампованих, але без проставлених цифр.
— Чула про їх існування, бачила по телевізору, але в руках досі не тримала. Переконана, що після виборів ми повернемося до цього питання і порушники, в першу чергу ті, хто «засвітив» себе власними підписами, понесуть відповідальність, передбачену законом.
— Як трактувати стрімке зростання кількості голосуючих від першого до другого туру?
— Важко судити щодо всієї країни, але по «моїх» областях, Вінницькій і Хмельницькій, зростання по відношенню до загальної кількості виборців було невеликим — 2-3%, що не перевищує припустимі межі. Пояснення прості: за три тижні комусь виповнилося 18 років, хтось повернувся із закордонних заробітків, до того ж значно впорядкували списки.
— Чи збереглася досі тенденція відмови уже новопризначених голів ТВК від своїх обов’язків?
— На жаль, з моменту початку формування нових ТВК жодне наше засідання не обійшлося без внесення змін до їх складу, як правило — керівного. Причина — відповідні подання кандидатів на пост президента.
— Подейкують, що після оголошення Центрвиборчкомом переможця другого туру в комісії намітився розкол...
— У кожного з членів комісії своя міра відповідальності в загальній справі. Так, я не мала формальних підстав не підписувати кінцевий протокол. На той момент всі документи надійшли, і всі були в порядку, ніяких скарг від самих учасників перегонів не надходило. Йдучи на засідання, я мала при собі оригiнали протоколів, які я курую. Сьогодні зі сторони деяких членів комісії просто непорядно перекладати відповідальність за нібито несвоєчасно подані папери на працівників секретаріату. А от атмосфера на самому засіданні була, м’яко кажучи, гнітючою.
— Погоджуєтесь із тими, хто вважає, що Сергій Ківалов став політичною жертвою?
— У мене добре ставлення до Сергія Васильовича як до колишнього колеги. Гадаю, він просто прийшов не на своє місце. Тут, у Центрвиборчкомі, робота має свої особливостi. …Втім, давайте про це не будемо. Для аналізу й переосмислення ще настане час...
Наразі реальну підтримку відчуваємо тільки від Верховної Ради, яка й видала нам повторний кредит довіри.
