Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

18 листопада, 2004 - 00:00

18 листопада

Телефонний дзвінок.

— Мамо, коли ти прийдеш?

Миттю знаходжусь на відповідь:

— Скоро.

— Ну коли? Скажи.

— Скоро. Чекай. Невдовзі буду.

Кладу слухавку. Посміхаюся про себе: чекай, дитино, прийде твоя матуся. Погладить тебе по голівці, пригорне, пригостить смачним гостинцем. Чекай. Навіть якщо прийде пізно ввечері. Навіть якщо взагалі не прийде — чекай. Впевнена — не маю права відбирати надію в дитини, яка чекає на матір і, телефонуючи їй, помиляється номером…

Віра ЗАГОРОДНЯ, Канів
Газета: