Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

На м’язовій тязі

4 листопада, 2004 - 00:00
ФОТО МИХАЙЛА МАРКIВА / «День»

Пам’ятається, першого квітня нинішнього року журналісти одного із столичних видань пожартували: у зв’язку зі складною транспортною ситуацією у Києві з’являться велорикші. Як у воду дивилися: хитра коляска з навісом, у якій двоє «прохолоджуються», а третій приводить її в дію за допомогою крутіння педалей, стала на Хрещатику таким самим буденним явищем, як, наприклад, кіоски з хот-догами, продавці повітряних кульок, музиканти та — останнім часом — мітинги.

Далі головної вулиці країни ноу-хау (недешеве, до речі, 5—10 грн. за проїзд від Бессарабки до Майдану) не дійшло. А даремно. Враховуючи нинішній хаос у транспортних артеріях столиці, а також те, що місцева влада з великим задоволенням займається «елітним житлом», а не дорогами, велотяга виглядає альтернативою. Крім того, на багатьох центральних вулицях міста норма гранично допустимих викидів перевищена в три-чотири рази. Кореспондент «Дня» на власні очі спостерігав ситуацію, коли в «годину пік» на восьми (!!!) пересічних центральних вулицях створилася величезна «пробка». Без надії на те, щоб зникнути в найближчі годину-дві.

Так і їздимо. І дихаємо. ДАІ згадує про те, що багато київських вуличок, побудованих чи не сотню років тому, просто не справляються з потоком машин, що перманентно збільшується. «Транспортники» звинувачують столичну владу в тому, що екологічно «чисті» і, головне, «людиноємні» трамваї та тролейбуси програють битву маршрутним таксі. Архітектори — часто докоряють мерам у безрозсудній забудові центральної частини міста офісними будівлями, які притягають авто. Адже каштани в столиці в’януть не тільки внаслідок того, що ці дерева схильні «рудіти» раніше інших...

Наталія МЕЛЬНИК, «День»
Газета: 
Рубрика: