Це сакраментальне запитання днями знову стало актуальним. Як уже повідомлялося, Конституційний Суд визнав відповідним Основному Закону законопроект про внесення змін до Конституції, відомий під номером 4180. У результаті тема політреформи обіцяє стати центральною на останньому перед днем голосування 31 жовтня сесійному тижні Верховної Ради.
Законопроект №4180, за задумом його авторів, покликаний перерозподілити повноваження між президентом і парламентом на користь останнього, насамперед щодо формування уряду, а також підвищити ступінь відповідальності влади перед народом. Згідно з документом, за результатами виборів у парламенті формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів від конституційного складу парламенту. Коаліція вносить пропозицію президенту про кандидатуру прем’єр-міністра, яку глава держави потім подає на затвердження парламенту. До повноважень Верховної Ради зараховані, зокрема, призначення за поданням президента міністра оборони, міністра закордонних справ, за поданням прем’єр-міністра — інших членів уряду. Іншими словами, вплив парламенту на виконавчу владу суттєво розширюється. У свою чергу, президент отримує додаткові важелі для розпуску Верховної Ради. У разі дострокового припинення повноважень президента виконання його обов’язків на період до обрання та вступу на посаду нового глави держави покладається не на прем’єра, як зараз, а на голову Верховної Ради.
Згідно з заключними та перехідними положеннями законопроекту, закон набуває чинності з дня вступу на посаду президента України, обраного на чергових виборах у 2004 році, крім низки статей і положень, що набувають чинності з дня отримання повноважень Верховною Радою України, обраною в 2006 році. До цього дня свої конституційні повноваження продовжує здійснювати Верховна Рада, обрана в 2002 році. Кабінет Міністрів, сформований до дня вступу на посаду президента України, обраного на чергових виборах у 2004 році, продовжує здійснювати свої конституційні повноваження після набуття чинності цього закону.
Законопроект №4180 про внесення змін до Конституції не є ідентичним законопроекту №4105, який парламент не прийняв у квітні, тому може знову ставитися на голосування — обгрунтував в інтерв’ю журналістам вердикт КС суддя-доповідач Павло Євграфов. Як відомо, однією з причин відмови правої опозиції підтримувати законопроект №4180 називали положення Конституції про неможливість повторного голосування протягом року тих поправок до Основного Закону, які вже були відхилені парламентом. Як повідомив Євграфов, висновок щодо законопроекту підтримали 10 із 16 суддів КС. Відповідаючи на запитання про перспективи прийняття парламентом законопроекту №4180, Євграфов сказав, що коментувати це — не функція КС. Але зауважив, що цей законопроект про внесення змін до Конституції є вже 14-м за рахунком із тих, які подавали в КС, проте досі жодну зі змін не внесли.
Як і щодо вердикту Конституційного Суду, думки народних депутатів стосовно перспектив політреформи розходяться. Хтось усе ще сподівається, що законопроект №4180 вдасться проголосувати якщо не перед першим туром, то хоч би між першим і другим турами президентських виборів, хтось заперечує можливість прийняття цього законопроекту в принципі.
Лідери КПУ і СПУ Петро Симоненко й Олександр Мороз одразу ж пообіцяли, що їхні сили проголосують «за». Зі слів Мороза, провести розгляд і голосування щодо законопроекту в парламенті можна протягом одного тижня. Крім того, голова СПУ повідомив, що підготував проект постанови про розгляд законопроекту в парламенті, «який відкриває можливість компромісу».
«Хто не хоче йти на пошук цього компромісу, той і буде винен у неприйнятті цього закону. Гадаю, можливості сьогодні є. Шанс не втрачений, хоч він і менший, ніж був у квітні», — наголосив лідер соціалістів.
На думку лідера Української народної партії, члена фракції «Наша Україна» Юрія Костенка, КС «нічого нового не сказав». Костенко заявив, що не вірить у можливість здійснення політреформи до президентських виборів: «Це буде зроблене іншою більшістю в інших умовах».
Член фракції Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) Нестір Шуфрич зазначив, що «ми вже свій історичний шанс, можливо, втратили», і для прийняття закону «знадобиться дуже велика воля всього парламенту та почуття відповідальності перед народом України кожного окремого народного депутата». Депутат наголосив, що в цьому питанні «не останню роль» відіграватиме голова Верховної Ради Володимир Литвин. «Якщо хтось використовує цей критичний момент для вирішення своїх кон’юнктурних, одномоментних питань, то історія нам цього не пробачить», — сказав Шуфрич.
Як звичайно, одним із найбільших оптимістів у питанні політреформи виявився координатор парламентської більшості, представник кандидата на посаду президента Віктора Януковича в ЦВК Степан Гавриш. Щоправда, і він не наважився гарантувати позитивний результат. На думку Гавриша, Верховна Рада ще має шанси внести зміни до Конституції до другого туру президентських виборів. Координатор більшості наголосив, що команда прем’єра Януковича загалом налаштована прагматично на проведення політичної реформи. «Сподіваюся, що наші союзники — комуністи та соціалісти — мають таку саму прагматичну й жорстку позицію, але цього недостатньо, щоб досягнути національного консенсусу», — сказав він. Підтримала проведення політреформи до виборів і лідер фракції «Регіони України» Раїса Богатирьова. За її словами, якщо цього не трапиться, «гостро постане питання демонтажу тієї політико-правової схеми, яку Верховна Рада почала вибудовувати в кордонах політреформи». Зокрема, можливе скасування закону про вибори депутатів усіх рівнів за партійними списками. «Адже з боку більшості це був компроміс, і ми чекали від опозиції позитивного голосування за внесення змін до Основного Закону», — нагадала депутат.
Таким чином, представники більшості та лівої опозиції — тобто сил, які раніше продемонстрували свою підтримку ідеї переходу до парламентсько-президентської республіки з допомогою внесення відповідних змін до Конституції — налаштовані швидше оптимістично. Із чого можна зробити висновок, що принаймні спроба змінити ціну «головного призу» до закінчення президентської кампанії буде зроблена. Чим вона закінчиться, залежить, думається, не в останню чергу від ціни компромісу, якого слід досягнути зацікавленим сторонам.
