Перший і останній держсекретар України Володимир Яцуба працює на посаді голови Дніпропетровської обладміністрації понад рік. Своїм баченням проблем і перспектив Дніпропетровської області В. Яцуба поділився з «Днем».
— Володимире Григоровичу, в період вашого керівництва регіоном були приватизовані найбільші промислові підприємства України. Перехід їх у руки приватних інвесторів викликав рішучий протест деяких політичних сил і, що важливо, побоювання деяких рядових співробітників підприємств стосовно свого майбутнього. Як ви сьогодні оцінюєте результати приватизації в регіоні?
— Позитивно, адже «закрили» багато питань. Своє стратегічне завдання я вбачав у тому, щоб закінчити приватизацію, точніше закінчити «бардак». Гляньте, скільки років писали про невиплачену зарплату на «Павлоградвугіллі»? Пригадую, коли лише став головою обладміністрації, щотижня чекав: прийдуть — не прийдуть люди вимагати погашення боргу із зарплати. А зараз питання закрите. Те саме щодо «Криворіжсталі», меткомбінату ім. Дзержинського, шахти ім. Орджонікідзе, можна й далі перераховувати. Моя позиція була й залишається такою: ми закінчуємо цю невдячну, дуже невдячну справу — приватизацію.
Зверніть увагу: жодна область України не дала стільки від приватизації держбюджету, скільки за цей рік дала Дніпропетровська область, а саме 8,3 млрд. грн. За весь період незалежності грошові надходження становили 8 млрд. Природно, це не виключно моя заслуга, ми створювали політичні умови. Уявімо, що за цією грошовою схемою було б продане все те, що в кінцевому результаті стало власністю приватного господаря. Якби вся економічна потужність у вигляді підприємств була реалізована за таким принципом, вийшла б астрономічна сума від приватизації. Думаю, якщо переглянути список підприємств, які продали за безцінь, проти майже кожного стояли б прізвища окремих товаришів з опозиції. Я про це вже неодноразово говорив.
Тих, хто каже, що Дніпропетровська область щось не так зробила, я би запитав: чому інші регіони за цей період часу не дали сумірної суми? Адже ніхто не спитав, звідки гроші на підвищення пенсій і зарплати. Чи не ці гроші отримані від приватизації в Дніпропетровській області? Йдеться, звісно, про частину коштів...
— В опозиційній пресі вас обвинувачували в сприянні під час приватизації так званому «донецькому капіталу»...
— Я неодноразово говорив і повторюватиму: не має значення, який капітал — французький, ізраїльський, донецький, ще якийсь — прийде в регіон. Мені важливо, щоб цей інвестор вкладав кошти в модернізацію, техпереозброєння підприємств, підвищував людям зарплату, збільшував відрахування до бюджету області та держави. Готовий сприяти кожному, хто прийде з серйозними намірами працювати на благо економіки Дніпропетровщини, а не лише збагачуватися самому. Ми ведемо переговори. І, сподіваюся, незабаром почнемо в Дніпропетровську складання мікроавтобусів із китайських запчастин. Хто має привід для обвинувачень і тут зможе сказати, що я лобіюю прихід до регіону китайського капіталу (сміється. — Авт. ).
— На початку літа, коли різко підвищилися ціни на бензин, ви говорили про необхідність стабілізувати регіональний ринок нафтопродуктів. Як один із варіантів називали розвиток у Дніпропетровській області мережі АЗС великих російських компаній. На якій стадії процес вирішення проблеми?
— У Дніпропетровській області справді наявний ціновий перекіс: кілька впливових структур увійшли в монопольну змову та диктують ціни. Протягом останніх 8-9 років у Дніпропетровській області були найвищі ціни на нафтопродукти. Працюючи в столиці, мене це ображало до глибини душі. Я ніколи цим серйозно не займався, але візуально в Києві, Донецьку, Харкові ціни нижчі, ніж у Дніпропетровську. На 30 копійок тут зазвичай усе було дорожче.
Останнє рішення уряду про регулювання цін на нафтопродукти допомогло нам укласти угоду та тримати такі ціни, як у всій Україні. Наше завдання — контролювати процес і не давати образити дніпропетровських споживачів. Саме в цьому контексті я говорив про необхідність приходу «третьої сили», яка створила б реальну конкуренцію, заважала б монополізації ринку. Є попередні домовленості з «Лукойлом». Я, про це вже також сказано, спеціально виїжджав із цією метою до Москви, зустрічався з керівництвом цієї компанії. Вони вже готові були приїхати, але події в Москві стали на заваді. Ми чекаємо делегацію. І не лише їх. Чекаємо всіх. І «Альянс» приїде. Ми готові створити умови для конкурентного, так би мовити, багатовекторного забезпечення ринку нафтопродуктів Дніпропетровської області. Нам байдуже, чиї це заправки, нам треба, щоб ціни в Дніпропетровську були, як у всій Україні.
— Протягом останнього півроку помітно активізувалося будівництво в Дніпропетровську. Який термін необхідний за нинішніх темпів, щоб місто стало одним із найкрасивіших в Україні?
— Для початку треба, щоб воно стало чистим, для чого слід провести величезну виховну роботу з населенням. Тут є чого повчитися в Києва, де, крім окремих випадків, недопалків ніхто на асфальт у центрі не кине. Друге питання, це, звісно, будівництво. Свого часу я запросив на зустріч 12 основних інвесторів і пообіцяв, що їх ніхто не обдиратиме, ніхто не «доїтиме» тощо. Але вони повинні виконувати своє головне завдання — будувати, будувати та будувати. Сказав: «Обіцяю для цього вас захистити, щоб вам ніхто не заважав».
Мені, здається, це зіграло свою позитивну роль. Коли я прийшов у область, будували 70 об’єктів, сьогодні, зі слів мера Дніпропетровська Івана Куліченка, вже 260. Мені б хотілося, щоб швидше закінчили реконструкцію з’їзду з Нового моста на правому березі, здали станцію метрополітену на площі «Центральній», і у нас вийшла б набережна — щоб було не соромно підійти до бордюра подивитися на Дніпро. Ще треба упорядкувати фасади на проспекті Карла Маркса, дороги. Хочеться, щоб центр ожив, оновився та пригадав Олександра Поля.
Ще один момент. На нашу пропозицію Мінфін і уряд ухвалили рішення про те, що за умови перевиконання плану доходної частини бюджету області (не лише нашої, а й в інших областях) від 10 до 50% перевиконаної суми залишається в регіоні. Таким чином, за 9 місяців поточного року ми отримали 60 млн. грн. додатково, які віддали на охорону здоров’я та на будівництво шкіл. Після тривалого застою почали реанімувати довгобуди шкіл, що залишилися в спадок із часів Павла Лазаренка. Одну школу вже здали, цього року ще дві здамо.
— Які пріоритетні завдання вирішуватиме керівництво Дніпропетровської області найближчим часом?
— Насамперед продовжимо створювати рівні, сприятливі умови для розвитку бізнесу в регіоні.
— Дніпропетровська область через зрозумілі причини має імідж президентського регіону. Схоже, що після майбутніх виборів ця традиція не буде продовжена. Чи поділяєте ви думку про те, що Дніпропетровщина в певній мірі перестає бути «кузнею кадрів»?
— Думаю, що Дніпропетровська область ніколи не втратить свого ні кадрового, ні економічного, ні соціального потенціалу. Тут десятиріччями, починаючи зі створення економічної основи на базі металургії, закладали могутній кадровий потенціал. Це не Яцуба та Бойко, навіть не Щербицький і Ватченко, це — розвиток. Тут технічна еліта, вона спілкується у своєму колі, й з інших регіонів відчувається ця перевага. Де ще можна поспілкуватися з такими людьми, як, наприклад, на нашому «Південмаші» чи в наших технічних ВНЗ? Дніпропетровська еліта виросла в умовах високого рівня науково-технічної культури. З покоління в покоління це передавали, еліту можна образити, але вирубати, викоренити неможливо. Сьогодні еліта зростає на ПМЗ, ДМЗ, «Криворіжсталі». Жоден ВНЗ цього не виростить, — для цього потрібна атмосфера, спілкування людей. Це своєрідний великий виховний комплекс і він для Дніпропетровщини не вичерпаний.
— На ваш погляд, які першочергові питання доведеться вирішувати новому президенту в питаннях регіональної політики?
— На мою думку, в регіональній політиці потрібна насамперед тісніша взаємодія Кабміну та регіонів. Це велика проблема. У нас вирішення соціальних і економічних проблем триває чітко. Документ, який ми посилаємо сьогодні, буквально через тиждень розглядають у Кабміні, причому на рівні прем’єра та віце-прем’єра.
— А раніше як було?
— Мені незручно оцінювати. Було по-різному, та й зараз, ніде правди діти, іноді буває. І все ж хочу сказати найдобріші слова про служби та апарат прем’єр-міністра: ми дуже тісно взаємодіємо.
— Які зміни очікують регіон із приходом нового президента?
— Моя позиція залишається колишньою: стабільність, жодних різких рухів у кадрових питаннях, хоча ми вже й роздивилися, хто є хто. Дніпропетровщину чекає розвиток і економічне благополуччя. А мета влади — щоб люди вірили в завтрашній день.
