Оцінка — як із внутрішнього, так і з зовнішнього погляду — прогресу України на шляху політичних реформ, необхідних для досягнення проголошених нею цілей: членства в НАТО та в Євросоюзі. Таку мету ставили собі організатори (Ukrainian Congress Committee of America) та учасники конференції «Шлях України до зрілої національної державності — «круглий стіл V»: Перехід України до стабільної демократії», що відбулася в середині вересня у Вашингтоні.
Серію круглих столів «Україна на шляху до зрілої національної державності» заснували ряд українських й американських організацій, які зібралися в квітні 2000 року, щоб обговорити способи інтенсифікації українсько-американських відносин. Результатом обговорення стала домовленість щорічно проводити конференції за участю провідних представників академічного і приватного секторів, урядів України, США та Європи.
Учасниками нинішнього «круглого столу» стали близько 75 експертів і доповідачів. Три з чотирьох пленарних сесій було присвячено оцінці прогресу України у становленні верховенства закону, розвитку громадянського суспільства та захисті основних прав і свобод. На четвертій сесії доповідачі та їхні опоненти намагалися дати відповідь на запитання: «Чи може досвід пострадянських сусідів у сфері поглиблення державності, розвитку громадянського суспільства і захисту приватних прав слугувати прикладом для України?». Всебічно обговорювали також тему виборів президента України, що наближаються. Свої думки висловили представники третьої та «четвертої» гілок влади, а також різних частин українського політичного спектру.
«Америка є одним із головних геополітичних гравців, і від її позиції багато в чому залежить позиція інших країн, тому зміцнювати відносини із Штатами особливо важливо», — наголосив, коментуючи підсумки заокеанської дискусії, народний депутат України, лідер Народно-демократичної партії Валерій Пустовойтенко. На його думку, американські владні інститути, спираючись на власний досвід, формують своєрідний месідж європейським структурам. На який останні багато в чому орієнтуються, виробляючи зовнішньополітичну стратегію.
Однак досвід цей, на жаль, не завжди для нас позитивний. Учасники «круглого столу» «Перехід України до стабільної демократії», зокрема народний депутат Олександр Фельдман, з жалем констатують, що за кордоном про Україну знають мало, причому навіть серед цього мізеру переважає негатив. «Україну пов’язують із такими країнами, як Уругвай, Білорусь, плутаються в назві. Наша мета була — розповісти, що ми не на пальмі живемо, а розвиваємося», — пояснив О. Фельдман. Очорнений імідж частково пояснюється, вважає парламентарій, бажанням наших опозиціонерів скаржитися на «владне свавілля» в заокеанські інстанції. У результаті уявлення про українську дійсність досить однобоке, переважно в контексті «справи Гонгадзе», «кольчужного скандалу», «плівок Мельниченка» та інших малоприємних речей. Подібного ракурсу не вдалося уникнути і цього разу. Одна з причин, на думку О. Фельдмана, — в диспропорціях в українській делегації: представників опозиції у її складі було набагато більше, ніж їхніх політичних опонентів. Те саме можна сказати і про представників мас-медіа. Щоправда, за словами В. Пустовойтенка, не всі запрошені відгукнулися: вибрано, мовляв, не надто вдалий час, і в нас, і в Америці президентські кампанії в розпалі.
Саме тому передвиборна тематика «червоною ниткою» пройшла через всю конференцію. Сенатори, конгресмени, активісти діаспори, стоїчно ігноруючи опозиційні натяки, сходилися в одному: кращим президентом України стане той, кого обере народ, аби вибори були чесними. За словами очевидців, один експерт навіть запропонував «для профілактики» погрозити Україні економічними санкціями.
Однак не залишилося невідзначеним і зміцнення торгово-економічних зв’язків між нашими країнами, а також прогрес вітчизняної економіки. Крім іншого, обговорювалися проблеми свободи слова, місцевого самоврядування, прозорості законодавчої влади. З відповідними доповідями виступали представники громадських організацій, експерти, вчені, журналісти, політики. Наприклад, темою доповіді О. Фельдмана було становище національних меншин в Україні, «адже в нас у цій сфері за деякими позиціями стан справ кращий, ніж у розвинених європейських країнах».
Підсумковий документ на конференції не прийняли, однак аналіз результатів роботи у Вашингтоні членів української делегації дасть, напевно, ще чимало приводів для роздумів.
