Iз давніх часів взаємовідносини Кримського уряду та виробників хліба в автономії, в тому числі найбільшого з них — «Кримхліб» можна охарактеризувати як «гостро дискусійні». «Минулого року кримські підприємства із виробництва хліба закуповували зерно по 1,3 тис. грн. за тонну, а сьогодні не дорожче 800 гривень, але ціна хліба в магазинах не зменшувалася ані на копійку. Дехто навіть примудрився регульовані сорти хліба взагалі зняти з виробництва», — каже перший заступник голови Ради міністрів Криму Анатолій Корнійчук. На його думку, знизити ціни на хліб у Криму більш ніж реально. «Є всі передумови зменшити ціни на хліб у магазинах щонайменше на 10 відсотків», — вважає перший віце-прем’єр.
Але керівники підприємства «Кримхліб» «козиряти» не поспішають. У свою чергу вони заявляють, що «перспективи зниження цін розглядають, і вони є», й обіцяють ці «перспективи» прорахувати через… кілька тижнів. «Таку можливість ми все ж розглядаємо», — обнадіяла генеральний директор компанії Тетяна Хміль. «Ми знижуватимемо ціни попри те, що для нас це важко й економічно необгрунтовано», — сказала вона.
За словами Т. Хміль, зараз фахівці компанії визначають, на які сорти та наскільки можна знизити ціни, щоб мінімізувати збитки. Т. Хміль наголосила, що на сьогодні «Кримхліб» є єдиним підприємством України, яке протягом 14 місяців (із липня 2003 по вересень 2004 року) не підвищувало ціни на соціальні сорти хліба, попри збитки, повідомляє агентство «Контекст-медіа». Водночас витрати на виробництво хліба постійно зростають, — стверджує гендиректор «Кримхліба». Наприклад, за минулий рік зростання цін на електроенергію становило 112,9%, на бензин — 155,5%, на дизпаливо — 127,6%. Подорожчання природного газу для промислових споживачів лише з початку нинішнього року становило 19,7%, вартість транспортування газу зросла на 8,6%.
Гендиректор «Кримхліба» зазначає, що в Україні значно зросли відсоткові ставки із банківських кредитів для хлібопекарних підприємств, оскільки важке фінансове становище хлібозаводів робить надання їм позик ризикованим, а отже, дорогим. Крім того, на думку Хміль, зниження вартості продукції ставить під загрозу виконання «Кримхлібом» соціальних зобов’язань перед власними працівниками, зокрема — збільшення заробітної плати.
Тим часом Рада міністрів Криму заявила про намір добитися зниження цін на соціальні сорти хліба в республіці з 1 жовтня на 15—20%. Цю вимогу уряду Тетяна Хміль прокоментувала так: «Ми готові до розумної дискусії з такого важливого соціального питання, як ціни на хліб. Проте просимо владу про зважений підхід й участь у вирішенні цієї проблеми не лише словом, а й ділом». Вона нагадала, що минулого року підприємству довелося самостійно вирішувати проблеми, які виникли в зв’язку з обмеженням цін на масові сорти, хоча влада обіцяла свою підтримку в цьому питанні. За її словами, жоден міськвиконком не виконав підписані з компанією угоди про пайову участь у заходах щодо стабілізації цін. Крім того, згідно з постановою Ради міністрів Криму наказувалося виділити «Кримхлібу» 40 тисяч тонн продовольчої пшениці третього класу за ціною 800 грн. за тонну, але підприємство змогло закупити всього 7,6 тисячі тонн. «Ми вважаємо, що весь вантаж неврожайного року «Кримхліб» ніс на своїх плечах практично самостійно», — сказала Хміль.
Складність ситуації полягає в тому, що, об’єднуючи 9 хлібозаводів Криму, ВАТ «Кримхліб» постачає на хлібний ринок 43,6% хлібобулочної продукції. І хоча контрольний пакет акцій «Кримхліба» в розмірі 51% статутного фонду належить лізинговій компанії «Хліб України», підприємство не є повністю самостійним, бо блокуючий пакет у розмірі 25%+1 акція знаходиться в управлінні Міністерства споживчого ринку та зовнішньої торгівлі Криму, через який уряд і проводить соціальну політику щодо ціни на хліб (вона, як бачимо, не завжди в ладах з економікою).
З іншого боку, зі слів Анатолія Корнійчука, місцева влада за старинкою сподівається на те, що політику в галузі роблять усього два підприємства — «Кримхліб» і «Кримспоживсоюз». Орієнтуючись лише на них, місцева влада завжди намагається з ним домовитися, вважаючи за краще не сваритися. «Але вони забувають, — говорить Корнійчук, — що в автономії нараховуються 230 хлібопекарних підприємств, а на «Кримхліб» і «Кримспоживсоюз» припадає щонайбільше дві третини випічки хліба. Час уже відвикнути від їхньої монополії та зробити так, щоб вони не диктували ціни».
Цінові «дискусії» між урядом і «Кримхлібом», проте, не гарантують того, що хоч би наступного року ринок не труситиме. Так, на сьогодні «Кримхліб» поки що має в запасі 14,5 тисячі тонн зерна за річної потреби 54 тисячі тонн. Міста автономії не доклали зусиль до виконання постанови Кабінету Міністрів про формування недоторканного 3-місячного запасу зерна для випікання хліба. Анатолій Корнійчук вважає, що міській владі «байдуже, за якою ціною їстимуть хліб у місті і чи буде він узагалі».
Річна потреба Криму в продовольчій пшениці становить 244 тисячі тонн. А сьогодні заготували всього 87,6 тисячі тонн пшениці, яка піде на хлібобулочні вироби, борошно, макарони. Таким чином, Крим має поки що всього 36% річної потреби зерна попри непоганий урожай. При цьому якщо керівники сільських регіонів автономії потурбувалися про своїх жителів і закупили в регіональний резерв потрібну кількість хліба, то в містах про це забули.
Але мерії кримських міст, очевидно, досі вважають, що закупівлі зерна проводитиме держава, як це було за радянських часів. «До того, що сьогодні забезпечувати населення зерном повинна місцева влада, керівники міст ще не звикли», — робить висновок Анатолій Корнійчук. Це підтверджують цифри: Алушта заготовила зерна всього 61% від 3-місячного запасу, Армянське — 13%, Джанкой — 50%, Саки — 40%, Сімферополь — 42%, Євпаторія — 3,3%, а Керч — 8,6%.
