Власні кореспонденти «Дня» в регіонах продовжують надсилати відповіді своїх земляків на запитання: «Що, на вашу думку, повинен зробити для України її майбутній президент?». «Громадський запит» майбутньому главі держави вже сформулювали жителі Криму, Хмельницької, Житомирської, Рівненської, Харківської, Львівської, Винницької і Чернівецької областей. Сьогодні — слово одеситам. Пропонуємо приєднатися до нашого обговорення.
Ігор КОВАЛЬ, ректор інституту соціальних наук Одеського національного університету:
— На мій погляд, майбутній президент повинен почати з кадрової революції. Сьогодні ступінь корумпованості, відсталості та непрофесіоналізму чиновників усіх рівнів від села до Верховної Ради досяг критичної точки. На їхнє місце повинні прийти люди з новим перспективним мисленням і достатнім досвідом роботи. Інакше всі найкращі концепції та почини просто підуть у пісок.
По-друге, президент повинен провести ретельну ревізію законодавчої бази в контексті пріоритетів ринкових законів, які дали б реальну можливість нормально функціонувати та розвиватися малому й середньому бізнесу. Основа стабільності будь-якого суспільства — це середній клас, тобто середній і малий бізнес плюс інтелігенція — лікарі, адвокати тощо. А в нас сьогодні цього стабілізуючого центру не спостерігається.
По-третє, треба переглянути орієнтири у сфері зовнішньої політики. Політика багатовекторності, якої ми дотримувалися протягом останніх десяти років, сьогодні вже вичерпала себе. Настав час виробляти конкретні політичні орієнтири. Україна може зайняти гідне місце на світовій арені, лише приєднавшись до одного з блоків. Інакше наш голос загубиться. І це не наша специфіка, а загальносвітова тенденція для держав середньополітичної потужності. Зрештою, європейський вектор можна реалізовувати й через тісні відносини з Росією. Проте слід визнати, що джерела модернізації й інвестування лежать сьогодні на Заході.
Й останнє, четверте. Основним моментом у соціальній політиці майбутнього глави держави, на мою думку, має стати рівнозастосовність закону. Ніщо так не руйнує суспільство, як вибірковість у застосуванні законодавства за принципом «свій — чужий». Повага до закону на всіх рівнях змінить і ставлення до самої влади.
Юлія УРЗУН, доцент кафедри світової політики Інституту соціальних наук ОНУ:
— Почати, безсумнівно, слід з місцевого самоврядування. Повернутися від геополітики до внутрішніх соціально-економічних проблем, до проблеми визначення прав і статусу територіальних громад. Україна де-юре задекларувала вісім форм демократії. А де-факто присутні лише чотири. І ті сьогодні не реалізовують у повному обсязі. Наприклад, така форма, як референдум, абсолютно не використовується на регіональному рівні, відкликання народних депутатів фактично не проводиться на місцях. І навіть принцип виборів — основи демократії — в нас постійно змінюється. Люди просто губляться, перестають сприймати цей процес, як реальну можливість впливати на процеси в державі. Простий громадянин перестає бути безпосереднім учасником політичних процесів. Тому треба прописати зручніший механізм реалізації конституційних прав громадян і територіальних громад.
Крім того, в країні треба розробити механізм створення та підтримки різних громадських і правозахисних організацій, які б створили альтернативу державному контролю за діями чиновницького апарату. Організацій, які б діяли відкрито та прозоро, виступаючи як народні адвокати.
Що стосується зовнішньої політики, то тут, на мій погляд, президент повинен повністю використати переваги прикордонного або, якщо хочете, маргінального положення країни. Якось Сол Коен, американський геополітик, назвав Україну державою-воротами. Унаслідок свого соціокультурного розвитку ми не можемо бути орієнтовані лише в один бік. Але ми можемо та повинні навчитися користуватися своїм рубіжним статусом, навчитися маніпулювати потоком. І при цьому узгоджувати інтереси всіх своїх регіонів, які сьогодні надто різні і за своїм статусом, і за своїм матеріальним рівнем.
Михайло КУЧУК, директор виробничого об’єднання «Будгідравліка»:
— Один із важливих аспектів — реформування медичної галузі. Розділення платної та безплатної медицини, налагодження страхової системи та заходів із матеріального забезпечення пунктів надання невідкладної допомоги.
Друге — це реформування системи оподаткування. Розподіл виробничих і торгуючих підприємств. Це аномалія, коли завод, отримуючи 18 мільйонів річних, не може нормально забезпечити своє функціонування. Це ненормально, коли чиновник, роз’їжджаючи на «Мерседесі» за 100 тисяч доларів, декларує доходи в розмірі тисячі гривень. Податкове законодавство, як проте і все інше, має бути рівнозастосовне до всіх. А вибіркова принциповість — це вже безпринципність.
Нарешті, країні як повітря потрібна зміна митного законодавства. Мені сьогодні як виробнику легше зламати та викинути свою продукцію, ніж відправити її за кордон. Сотні довідок, сертифікатів, узгоджень. І за кожен папірець доводиться платити. Навіть за роз’яснення пунктів митного законодавства, яке змінюється як погода, державна структура знімає з мене 150 гривень.
Отець ОЛЕКСАНДР, керівник благодійного притулку для бездомних дітей «Світлий будинок»:
— Мені багато доводиться їздити по країні і регіонах. І ось що вражає. Чим більше та багатше місто, тим більше в ньому бомжів і сміття, тим менше уваги до своєї спадщини, традицій, один одного. Малі міста більш олюднені та соціально рівноправні. Я думаю, що сьогодні настав час на державному рівні потурбуватися про обмін успішним соціальним досвідом та його поширення між регіонами. Кожна частина країни має чим поділитися. Одні стосовно становлення бізнесу, інші щодо турботи про людей. І майбутньому президенту насамперед слід би потурбуватися про інтенсифікацію та зміцнення взаємозв’язків між цими регіонами стосовно тих позитивних моментів, які в цих місцях накопичені.
Другий основний момент, без якого країні не зрушити з місця, — розвиток національної самосвідомості та здорового патріотизму. Не можна зайняти гідне місце в сім’ї інших держав, чи то Схід, чи Захід, не володіючи власною самосвідомістю. Але розвинути її можна лише максимально підвищивши достоїнство та пріоритет гуманітарних знань у країні. Патріотизм — це насамперед ідеологічне поняття, знання власної історії, чуття до власної мови, це національна поезія та література, вміння читати книжку та вміння її видати. А в нас сьогодні носії гуманітарних знань — філософи, філологи — перебувають у загороді. Свого часу кардинал Ришельє, щоб вивести Францію у розряд світових держав, створив поетичне товариство, декілька театрів, гуманітарну академію, філософські клуби й ініціював видавничу діяльність. Завдяки такому активному розвитку гуманітарного знання Франція дуже швидко стала в Європі чільною країною. І тут виникає наступне питання — формування педагогічних кадрів. Престиж педагогічної професії, її матеріальна база вимагають негайного перегляду.
Але є ще один украй важливий момент. Протягом останніх років в Україні відбувся колосальний занепад соціальної активності населення. Спостерігається згасання добровільної активності та благочинної діяльності. Виникає така собі захисна байдужість. Рано чи пізно вона зачепить і бізнес, і державний апарат. І тоді наша держава Україна може виявитися колосом на глиняних ногах. Тому нам терміново треба розробити масові комплекси заходів щодо відновлення соціальної та політичної активності громадян. А це неможливе без розвитку малого та середнього бізнесу. Але лише здійснивши все це, ми зможемо нарешті стати державою, здатною робити самостійний та усвідомлений вибір. Стати духовним мостом між Європою та Росією.
Олег ТКАЧОВ, голова Асоціації підприємців Затоки:
— Сьогодні для багатьох людей, які прийшли до влади, інтереси народу, країни загалом починаються та закінчуються на рівні передвиборних обіцянок виборцям. Така позиція неминуче породжує негативне ставлення простих громадян і до влади загалом, і до окремих її представників, породжує стійке несприйняття всіх законних і підзаконних актів, винайдених у верхах. У результаті ми опиняємося в ситуації фактичного безвладдя в країні. Змінити її, на мій погляд, може тільки єдиний, сильний, харизматичний лідер, який користується підтримкою і повагою в регіонах.
Що стосується розвитку економіки країни, малого та середнього бізнесу, то в цьому питанні, на мій погляд, треба було б продовжити політику спрощеного обліку. Люди повинні мати якнайбільше можливостей займатися бізнесом. Введення єдиного та фіксованого податку було великим прогресом. Держава закладала основи підприємницької ініціативи, сприяла виникненню середнього класу, який у всі часи був основою стабільності будь-якої держави.
Зміни в економіці неминуче спричинять і розвиток громадянського суспільства в країні. Нам сьогодні дуже бракує людей, які б могли відкрито заявити про порушення власних прав і Конституції. А нешановані громадяни не можуть обрати шанований уряд. Тому виховання громадянської свідомості та відповідальності є процесом взаємозначимим як для влади, так і для громадян.
