Американські генетики знайшли спосіб примусити людей працювати на повну силу незалежно від розміру зарплати. Для цього треба просто відключити так званий ген ліні. І тоді люди перестануть звертати увагу, скільки роботи їм слід виконати до отримання нагороди за свою працю.
Американські вчені виявили ключ, що може допомогти в лікуванні симптомів депресії й інших афективних розладів людини. Як повідомляє журнал Nature, відкриття зробили дослідники з Національного інституту психіатрії в штаті Меріленд, провівши серію експериментів на приматах. Вчені на чолі з професором Баррі Річмондом вважають, що в основі розладів настрою в людини лежить порушення процесу прийняття нагороди. Наприклад, люди, які переживають депресію, зазвичай не можуть працювати, бо не знаходять наявну винагороду достойною. А люди, які страждають від нав’язливих неврозів і маніакальної депресії, часто працюють дуже завзято, навіть якщо взагалі не отримують винагороди. Як виявилося, блокуючи певний ген, можна керувати зв’язкою «праця — нагорода», закладеною в психологічну картину світу примату і, можливо, людини. Вченим вдалося з допомогою генної терапії перетворити неквапливих приматів на трудоголіків.
Як і багато людей, мавпи вважають за краще здатися, ніж наполегливо досягати мети, якщо вона здається важкодосяжною. Якщо для отримання заповітного банана треба тиснути на кнопку багато разів, мавпи, як правило, сидять спокійно. Вони пожвавлюються та беруться за свої обов’язки, лише вгледівши винагороду. «Зазвичай мавпи і люди люблять зволікати, — говорить Річмонд. — Вони знають, що якщо часу досить, то робота може зачекати, і працюють тим краще, чим ближчий процес винагороди». Вчені з’ясували, що лінивий стан викликаний дефіцитом у організмі людини допаміну — препарату, що прискорює кровообіг, стимулює вироблення адреналіну та розширює кровоносні судини.
А його дефіцит спричинений існуванням гена, який розпізнає допамін у крові та блокує його вироблення. Тому дослідники ввели в мозок мавпи фермент, що нейтралізує ген, — блокіратор допаміна. І мавпи почали працювати активніше та не лінуючись. Примати починали прагнути навіть до найскладнішої мети та виконувати всі необхідні дії для її досягнення. «Відключення гена привело до помітних змін у ставленні мавп до праці», — каже Баррі Річмонд.
Експеримент проводили таким чином. Команда Річмонда навчила чотирьох мавп смикати за важіль, коли колір зображеної на моніторі комп’ютера плями змінюється з червоного на зелений. Тварини мали правильно виконати кілька завдань, за що вони отримували нагороду. Щоб піддослідні мавпи знали, скільки ще завдань їм слід виконати, вчені дали їм підказку: на моніторі відображалося сіре віконце, яке змінювало свій колір залежно від кількості виконаних завдань. Після відключення гена мавпи переставали думати про те, скільки ще завдань слід виконати, перш ніж вони отримають нагороду. Вони переставали лінуватися та швидко виконували завдання, роблячи менше помилок на кожному рівні.
Зі слів Річмонда, «мавпи перетворювалися на страшенних трудоголіків. Така поведінка вибивається із звичайних рамок поведінки цих тварин».
Тепер вчені сподіваються розширити дослідження та перевірити свою гіпотезу на людині. Команда дослідників має надію, що це відкриття допоможе зрозуміти механізми мозку, що лежать в основі афективних розладів людини, пов’язаних із порушенням процесу прийняття нагороди.
До речі, не так давно американські вчені запропонували використати генотерапію і в боротьбі з «природною» чоловічою полігамією. Вони виявили ген, у разі зміни якого чоловіча особина стає вірною. Щоправда, поки це відкриття перевірили лише на мишах-полівках. Річ у тім, що самці лугових полівок — оптимальний піддослідний об’єкт: вони спарюються з кількома самицями та не займаються вихованням дитинчат, на відміну від їхніх найближчих родичів, які мешкають у преріях і вирізняються вірністю своїй пасії. Вчені з’ясували, що за вірність відповідає гормон вазопресин, і знайшли ген, що його виробляє.
Після активізації гена самці змінили свою поведінку. Вони почали спарюватися тільки з однією самицею, навіть коли інші мишки намагалися їх звабити. На думку вчених, вазопресин активізує роботу центру задоволень у мозку мишей, після чого вони стають здатними закохатися, але лише в одну самицю.
Людська модель поведінки будується приблизно за тим самим принципом і керується схожими гормонами, вважають вчені. Вони встановили, що вазопресин виділяється в людини під час заняття сексом. На думку дослідників, це доводить той факт, що секс є одним із основоположних чинників, що впливають на встановлення зобов’язань у відносинах між чоловіком і жінкою.
