Декілька парламентаріїв (зокрема, голова бюджетного комітету Петро Порошенко та голова спеціальної контрольної комісії з питань приватизації Валентина Семенюк) збираються провести сьогодні прес-конференцію, присвячену критиці політики уряду в сфері приватизації. Порошенко навіть пообіцяв, що при цьому викладуть «бачення з боку парламенту порушень у приватизації». Щоправда, враження склалося таке, що це аж ніяк не парламент (Верховна Рада, як відомо, перебуває на канікулах), а деякі невдалі покупці мають намір поставити під сумнів рішення Фонду держмайна. Проте Порошенко уточнив, що до його голови — Михайла Чечетова — він практично не має запитань: у всьому винен уряд...
Критика, а тим більше уряду, звісно, річ корисна, особливо перед виборами. Автор і сам у цьому нерідко вправляється, коли знаходить створений тим чи іншим державним органом привід. А коли привід відсутній, доводиться неупереджено викладати цифри та факти, які, як усім давно відомо, річ вперта. У середу цим же займався голова Фонду держмайна Михайло Чечетов із тією лише різницею, що він не міг бути спокійним не лише внаслідок природженої емоційності, а й унаслідок явних досягнень приватизаційного процесу. Глава Фонду не без задоволення кілька разів цитував заяву прем’єр- міністра Віктора Януковича, зроблену під час виступу на нещодавно приватизованій «Криворіжсталі»: «Із приватизацією пов’язаний прискорений економічний розвиток країни». І пояснював успіхи процесу наявністю могутньої зв’язки («тандему») парламенту — точніше, його більшості — й уряду, і навіть прогнозував: у тому разі, якщо вдасться внести запропоновані Президентом зміни до Конституції, то «через п’ять- сім, щонайбільше десять років Україна буде у складі передових європейських країн». «Як головний лікар закладу, де лікуються сотні підприємств», Чечетов заявив, що може розповісти про багато позитивних кредитних історій. І як приклад переконливо виклав одну — Дніпропетровського металургійного заводу ім. Дзержинського, про який до приватизації було дуже багато розмов як про боржника та мало не банкрота. А тепер, після приватизації, про нього, зі слів Чечетова, усі, і навіть журналісти, забули («як людина, яка одужала, забуває про те, що таке кардіологія та де вона знаходиться»). Підприємство після приходу інвестора нормально працює — платить не лише податки, а й найвищу в галузі зарплату, сказав глава Фонду. Спираючись на цей приклад, він заявив, що зараз країна вийшла на той рубіж, на якому приватизація вже почала давати максимальну віддачу: «Мільярди грошей ідуть до бюджету». («За плану 2,1 млрд. грн. ми практично вже дали до бюджету 7,5 млрд., а з урахуванням підписаних договорів із приватизації «Укррудпрому», де гроші прийдуть наприкінці серпня — початку вересня, це вже за вісім мільярдів». Чечетов упевнений, що не пізніше серпня уряд усе ж таки ухвалить політичне рішення про приватизацію «Укртелекома», що, на його думку, забезпечить країні ще 600 — 800 млн. доларів. А щодо Одеського припортового заводу таке рішення, повідомив Чечетов, уже прийняли. У результаті надходження від приватизації за рік становитимуть понад 13 млрд. гривень або понад $2,5 мільярда). Більш того, головний приватизатор, який ніколи повністю не виключав себе з числа політиків, став досить упевнено говорити про те, як, на його думку, слід би використати цей «приватизаційний дощ». Він нагадав, що пропонував спрямувати половину доходів від приватизації «Криворіжсталі» на погашення боргів із зарплати підприємствам усіх форм власності з тим, щоб згодом держава стягла з них ці кошти. Цю пропозицію прийняли лише частково, щиро засмучувався Чечетов і пропонував за ще одного неминучого коректування бюджету, якому «Фонд підставив своє могутнє плече», спрямувати кошти від приватизації на виконання інвестиційної складової урядової програми. Під час уже проведеного коректування 70% додаткових коштів від приватизації витратили на соціальні виплати, а під час наступного на інвестиційну складову треба б спрямувати 80%. (До речі, всі ці пропозиції, особливо щодо погашення боргів із зарплати, як не дивно, викликали цілковите неприйняття присутніх як квазiжурналiсти парламентських опонентів.)
Тим часом Михайло Васильович кидав у переповнений телекамерами та журналістами зал дедалі нові аргументи на користь приватизації і зважених підходів уряду під час її проведення. При цьому він навіть узяв на себе відповідальність («я помилявся») за не зовсiм продуману спробу пригальмувати процес на Одеському припортовому заводі, викликану сумнівами в тому, що в передвиборній обстановці на це підприємство прийде інвестор, який підходить країні. А тепер Чечетов залишив усі коливання та з упевненістю заявляє, що Україна вже набрала ті темпи економічного розвитку, які дивують весь світ, у тому числі й Міжнародний валютний фонд. У результаті «поїзд української приватизації може без зупинки проскочити станцію «вибори» та прямувати далi з бiльшим прискоренням, — передбачає Чечетов, запевняючи, що і припортовий завод, і «Укртелеком» успішно продадуть. Зі слів головного приватизатора, у нього весь час «червоні телефони» від розмов з нацiональними та зарубiжними iнвесторами.
Останнє колірне порівняння перетворило прес-конференцію мало не в кориду. Голова бюджетного комітету парламенту взагалі заперечував наявність інвестиційного інтересу до України. Щоправда, при цьому здавалось, що він у цьому вельми зацікавлений. Порошенко сповістив про заяву, спрямовану до Лондонської біржі, в якій пропонується не приймати до продажу українські підприємства, оскільки після виборів підсумки приватизації можуть переглядати. Більш того, депутат тлумачив ст. 72 закону про бюджет-04 (що забороняє зменшувати частки держави в статутних фондах підприємств) мало не як заборону на приватизацію, і протестував, коли Чечетов тлумачив її інакше, — лише як заборону підприємствам на випуск додаткових емісій акцій, що здатне спричинити тіньову приватизацію держвласності.
Виникла «юридична» дискусія висвітила два моменти. З одного боку, немає нічого дивного в тому, що одні депутати, які мають певні власні інтереси, намагалися перешкодити іншим, також не позбавленим бізнес-інтересів, провести приватизацію. Дивує лише те, що люди, які зараховують себе до націонал- патріотичних сил, публічно заявляють про переділ власності після виборів. Таким чином фактично граючи на пониження ціни української власності.
