Святиня Книги знову відкрита
Після трирічної реставрації в Єрусалимі знову відкрита для відвідувачів Святиня Книги. Це будівля Ізраїльського музею, де зберігаються Сувої Мертвого моря — найдавніші з текстів Біблії, що дійшли до нас. Директор Музею Джеймс Снайдер, виступаючи на церемонії, назвав ці сувої найціннішим скарбом не тільки музею, а й Ізраїлю: «Це наша Мона Ліза! Ці тексти 2000-літньої давнини є вічним монументом іудейської традиції!» У Святині зберігаються вісім найповніших сувоїв, знайдених в Іудейській пустелі, а також одна з відомих рукописних Біблій — «Алеппо Кодекс» (Х ст.). Після реставрації тут уперше експонуються й інші експонати, знайдені в Кумрані на березі Мертвого моря. Як повідомило керівництво музею, найближчим часом на території Ізраїльського музею, поруч зі Святинею, планується встановити модель другого Храму (зруйнованого в 70 році н.е.), яка відтворює реалії іудейського життя того часу, коли писалися багато сувоїв Мертвого моря. (Бі-Бі-Сі). P.S. Давні тексти Біблії, так звані «Кумранські рукописи», випадково виявили пастухи в 1947 році в печерах Ваді-Кумран на березі Мертвого моря. Це залишки древньої бібліотеки, яка нараховувала майже 600 книг, у тому числі — тексти Старого Завіту.
Чи можуть мусульмани змінювати віру?
Захисники релігійної свободи вимагають від ООН конкретних заходів із захисту тих мусульман, які вирішили перейти до іншої релігії. Петицію, яку підписали майже 90 тисяч людей у 32-х країнах, нещодавно подали до Комісії з прав людини ООН. У петиції стверджується, що мусульманина («апостата» — відступника або богохульника), який змінив релігію і відмовився повернутися до ісламу, відповідно до шаріату можуть засудити до смерті. Такі прецеденти мають місце в Судані, Ірані, Саудівській Аравії та Мавританії. Так, 2002 року, за пропозицією представників Ісламської партії, смертний вирок за зречення ісламу було запроваджено в Малайзії. Згідно з цим законом, «апостата», який не розкаявся впродовж трьох днів, засуджують до смерті, а його майно конфіскують на користь держави. І це при тому, що в Корані є слова: «У релігії немає примусу»! Соціальні дослідження показують, що навіть у тих країнах, де навернення в іншу релігію не карається законом, «відступники» часто наштовхуються на вороже ставлення не тільки суспільства, а й своєї сім’ї. Всупереч тому, що право міняти релігію є частиною Універсальної декларації Прав Людини, прийнятої понад 50 років тому. Це, однак, не завадило іранському суду засудити 2002 року професора історії Хашема Ахаджарі до повішення за богохульство (в одному виступі професор сказав, що «мусульмани не мавпи і не повинні сліпо слідувати духовенству»). Під натиском студентських протестів смертний вирок замінили на п’ять років ув’язнення. («ReligiousTolerance»)
Новий департамент Ватикану — «Церква і спорт»
У серпні Римський Папа Іван Павло II заснував при Папській раді у справах мирян департамент спорту — «Церква і спорт». У поширеному Ватиканом комюніке йдеться: «Церква покликана займатися, крім іншого, і спортом, який потрібно розглядати як один з вузлових пунктів сучасної культури і новий рубіж на дорозі євангелізації». На думку Святого престолу, спорт відіграє сьогодні дуже важливу роль як на рівні окремої особистості, так й у світовому масштабі. Нова ватиканська структура має намір «працювати з національними й міжнародними спортивними організаціями, розвивати співпрацю між католицькими і спортивними товариствами, надавати пастирську підтримку спортивним асоціаціям». У зв’язку з відкриттям нового департаменту Іван Павло II сказав: «Сподіваюся, що Ватикан підтримуватиме такий спорт, який захищає слабких, доступний для всіх без винятку, звільняє молодих людей від апатії й байдужості, виробляє в людях здорове почуття змагання. Спорт має стати чинником емансипації для порівняно бідних країн, усувати нетерпимість і розвивати в людях почуття братства та єдності. Я говорю про той спорт, який збільшує любов до життя, вчить жертовності, повазі до інших і відповідальності». Нагадаємо, що в момент обрання папою (1978 рік) 58-річний Кароль Войтила був справжнім спортсменом, який займався альпінізмом, бігав, ходив на лижах і захоплювався веслуванням на байдарці. Понтифік неодноразово приймав у Ватикані спортсменів із різних країн світу. («Zenit»).
«Свавілля влади» чи «звичайні заходи безпеки»?
Петербурзький інтернет-сайт «Русская линия» повідомляє, що всеросійські православні торжества у Дівєєві (Нижегородська область), присвячені 250-річю від дня народження св. Серафима Саровського, були затьмарені «свавіллям», учиненим над численними паломниками «людьми у формі» (міліцейській). За словами очевидців, «усі під’їзди до міста були перекриті постами з автоматниками; багатьох православних (жінок і чоловіків) обшукували, деяких посадили до камер». Серед інших було затримано 30 представників опозиційної Російської національної єдності (РНЄ), які розповсюджували листівки з обвинуваченням на адресу Московського патріархату. Потрапили до камер міліції також члени і керівники Нижегородського «Союзу православних громадян» — однієї з найбільш лояльних структур Російської православної церкви. «Дивуватися тому, що сталося в Дівєєві, — пише «Русская линия» — можуть тільки дуже наївні люди. Все цілком закономірно і просто — епоха демократії закінчилася, а тому будь-якій неузгодженій з владою ініціативі громадян буде покладено край. Час усвідомити, що в постдемократичній Росії треба відмовитися від демократичних звичок, які багато хто засвоїв: мітингувати, коли заманеться, розповсюджувати, де захочеться, газети тощо. До цього треба звикати. Підготовка і проведення Саровських торжеств, як і інші заходи, яких вживає влада, показують, що в Росії настає епоха, за своїми параметрами дуже схожа на часи застою. Але чи нам, православним патріотам, засмучуватися, що в Росії закінчується епоха демократія?! Чи не ми так багато сприяли завершенню цієї епохи?» (Анатолій Степанов, «Русская линия»)
Болгарські православні звертаються до Страсбурга
Газета «День» повідомляла про те, що останнім часом загострилася ситуація в автокефальній Болгарській православній церкві. Прихильники «канонічного» православ’я, підтримувані поліцією, конфіскували — із застосуванням силових методів — понад 250 православних храмів, які належать так званому «Альтернативному Синоду», заарештували десятки церковнослужителів і віруючих. (Розкол церкви стався 1992 року, коли значна частина православних відмовилася визнавати «комуністичного» болгарського патріарха Максима, який зайняв кафедру за часів соціалістичного режиму.) Сьогодні забрані у віруючих храми залишаються опечатаними й охороняються прихильниками патріарха Максима. У зв’язку з цим голова дисидентів митрополит Інокентій заявив про наміри звернутися до Європейського суду з прав людини в Страсбурзі з проханням відновити релігійну свободу в країні, добитися повернення храмів віруючим. (RNF)
Друїди мають право носити мечі навіть у магазині
Минулого тижня в Портсмуті (Велика Британія) за відсутністю складу злочину було припинено справу за обвинуваченням у носінні зброї. Причиною припинення справи стала та обставина, що обвинуваченим виявився друїд — послідовник язичницької кельтської релігії, що процвітала на Британських островах багато століть тому. Звинуваченого Мерліна Вільямса арештували в той момент, коли він зайшов до магазину, «озброєний» мечем. Під час слідства Вільямс довів, що меч є обов’язковим ритуальним атрибутом кожного друїда й виконує дві надзвичайно важливі функції. По-перше, оточує носія ореолом привабливості і, по-друге, окреслює навколо нього простір безпеки. Після вивчення питання було вирішено: «В інтересах суспільства припинити розгляд справи»; а меч повернути власнику. Вільямс, одягнутий у зелено-чорні ризи, сказав: «Я щасливий, що мій меч знову зі мною — без нього я не можу виконувати свій високий обов’язок «Носія Меча». Як виявилося, він є членом однієї з восьми громад Великої Британії, які утворюють релігійний Острівний орден Друїдів. (Бі-Бі-Сі)
