Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Двобій між «реальністю» і «мрією»

31 липня, 2004 - 00:00

Етап висунення претендентів на президентське крісло став показовим прологом до нинішньої виборчої кампанії. І хоча найцікавіша фаза виборів припаде, найімовірніше, на вересень-жовтень, учасники організованого російським медіа- центром «круглого столу» спробували вже сьогодні окреслити контури президентської кампанії в Україні.

Постмодерністською назвав кампанію-2004 директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. На його думку, ми спостерігаємо створення так званої «фабрики кандидатів» як аналога «фабрики зірок». Експерт поділяє кандидатів, які не є фаворитами перегонів, на три групи: «парламентсько- президентська» (представлена в основному О. Морозом і П. Симоненком), «міноритарні» (не мають жодних шансів на перемогу) та «арт-кандидати» (серед яких — Д. Корчинський та М. Бродський). Перші сьогодні «світяться» з прицілом на парламентські вибори-2006, другі виконують роль «масовки», мета «арт-кандидатів», на думку Карасьова, — якомога більше епатувати публіку.

На думку політолога Віктора Небоженка, кампанія-2004 істотно відрізнятиметься від виборів 1999 року. П’ять років тому консенсус між населенням і елітами будувався на принципі «краще поганий правий, аніж хороший лівий», сьогодні ж маємо двох сильних нелівих кандидатів: «Мені приємно, що тут ми вже переганяємо Росію, тому що Росії ще належить знайти конкурента Путіну». Говорячи про зовнішній фактор на українських виборах, політолог не виключив зацікавленості Росії в тому, щоб «вибори в Україні нічим не закінчилися». «Росії зрозуміло, що робити з Ющенком як з «націоналістом». А от що робити Москві з «економічним націоналістом» Януковичем, який за останні роки не виявив особливого бажання розкидатися власністю на Схід, незрозуміло», — пояснив В. Небоженко. Продовжуючи тему, російський колега В. Небоженка Сергій Марков зазначив, що останнім часом відбулася переоцінка українського напрямку в російській політиці. «Якщо раніше домінувала точка зору, що Росії потрібна слабка Україна, щоб у ній домінувати, то сьогодні перемогла думка, що Росії необхідна сильна Україна, щоб з нею співробітничати для спільного розвитку», — пояснив російський гість. Він також вважає, що обидві сусідні країни в змозі самостійно розвиватися на просторах «євросходу». Щоправда, такий погляд на інтеграцію, на думку росіян, поділяють не всі «головні» кандидати в Україні. «Ми бачимо, що Янукович представляє скоріше тих, хто має владу і власність в сьогоднішній Україні, тоді як Ющенко — в основному тих, хто цю владу мав і зараз хотів би її повернути. «В. Ющенко втілює мрію про Україну, В. Янукович представляє Україну сьогоднішню. Хто переможе — реальність чи мрія, покаже час», — підсумував С. Марков.

На думку директора Європейського інституту інтеграції і розвитку Дмитра Видріна, «те, що відбувається в Україні, — це власне те, що відбувається в Росії, тільки наш Путін розділився на дві персони, між якими відбувається боротьба за електорат Центральної України». Друга інтрига, за словами Д. Видріна, полягатиме в тому, хто із головних претендентів раніше «відкусить» в іншого частину його потенціалу: «Або Янукович навчиться мріяти і додасть цю рису до свого прагматизму, або Ющенко навчиться до свого романтизму додавати здоровий прагматизм. І хто раніше знайде ці месиджі і зможе «відібрати» їх у свого противника, той і переможе».

Ірина КУХАР
Газета: