Динамічний початок виборчої кампанії фактично дав «офіційний дозвіл» на використання командами її учасників різноманітних виборчих технологій. Особливістю нинішніх перегонів є, на думку експертів, те, що, порівняно з минулими виборами, виборці виробили хоч і не значний, проте доволі стійкий імунітет до всілякої відвертої брехні. За даними соціологічного дослідження, проведеного в червні-липні 2004 р. Центром Разумкова, вже сьогодні брати участь у виборах збираються більше 60% громадян, і майже 81% опитаних вважають, що на виборах будуть використовуватися «брудні політичні технології» (досить широко — 46%, іноді — 35%). З іншого боку, до формування у виборців уявлення про нинішні вибори як про «брудні» значною мірою причетні деякі політтехнологи, які вперто навіюють співгромадянам таку думку, та засоби масової інформації, що це навіювання транслюють. Чого варто по-справжньому остерігатися кандидатам та їхнім політконсультантам, так це спокуси використати технологію розпалювання в Україні міжнаціональної ворожнечі, розколу держави за регіональними, мовними і навіть релігійними ознаками, — це абсолютне «табу».
Андрій ЄРМОЛАЄВ , директор центру соціальних досліджень «Софія»:
— Передусім хочу звернути увагу на той факт, що, на відміну, скажімо, від парламентської кампанії 2002 року, зараз очевидна як формальна, так і неформальна неузгодженість у поведінці провідних політичних груп і, відповідно, тих політичних проектів, які вони супроводжують. Це пов’язано з такою особливістю виборчої кампанії 2004 року як дуже високий рівень так званої передвиборної конспірології, тобто ті чи інші плани і ходи основних кандидатів стають відомі їхнiм можливим союзникам чи опонентам буквально в останній момент. Ця конспірологія з одного боку призводить до гальмування постійних кулуарних переговорів, уточнень, узгоджень тощо, з іншого — спонукає передвиборчі штаби бути завжди напоготові, а сторони — до не завжди виправданих кроків.
Сьогодні існує також реальна проблема розриву між політичними подіями, процесами підготовки до виборів, поведінкою партій і їхнiх лідерів та настроями громадян. Кандидати зараз змушені в першу чергу апелювати до виборців, використовуючи технології ще радянського зразка. Наприклад, самовисування Віктора Ющенка (висування нібито від народу, від трудових колективіві т.і.) дуже нагадує технології радянщини, але цей крок не стільки продуманий раціонально і заздалегідь, скільки є вимушеним механізмом агітації. Більше того, я гадаю, що кандидати в президенти, не зважаючи на бажання виглядати європейськими політиками, телевізійними політиками, бійцями політичної арени, будуть змушені активно використовувати такий метод часів Горбачова, як «ходіння в маси». Це пов’язано з розривом між політиками і населенням, — соціологи стверджують, що рівень скептичного ставлення виборців до обіцянок кандидатів досить значний, тому ходіння в народ буде як ніколи актуальним. Слід також очікувати використання таких технологій, як організація форумів, асамблей як регіональних так і загальнонаціональних, із залученням громадських організацій, активу самоврядування тощо — для того, щоб продемонструвати максимальну близькість кандидатів до рядового виборця. І останнє: дуже високим буде рівень організації інформаційної кампанії, маю на увазі, зокрема, роботу із заготовками, — цей момент дуже добре відпрацьований у більшості штабів основних претендентів. Тому я не виключаю, що ми будемо свідками пікантних ситуацій, коли заготовки, що пролежали в штабах декілька місяців, будуть використані задля створення «інформаційних вибухів».
Володимир МАЛИНКОВИЧ , директор українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:
— На мою думку, у нинішньому виборчому процесі можна віднайти нові, досить цікаві елементи піару. Під час передвиборних кампаній формування суспільної свідомості завжди має домішок бруду, оскільки сама ідея піару в принципі не може бути чистою, адже задача політтехнологів подати «товар» у привабливому вигляді, а для цього підходять всі засоби. В цілому загальний стиль нинішньої кампанії є зрозумілим. Ющенко подаватиметься як представник частини України, зокрема, Галичини, Західної України та українського села, Янукович — як представник Східної індустріальної України.
Олександр ЧЕРНЕНКО , експерт iз виборчих технологій:
— Що стосується технологій висунення кандидатів в президенти України, то сценарій висунення Віктора Ющенка — доволі нетрадиційний і новий для України. Не зважаючи на певні елементи шоу з копіюванням західних передвиборних стандартів, у принципі, це можна вважати вдалим стартом виборчої кампанії цього кандидата, хоча дещо прохолодне висвітлення цієї акції на більшості всеукраїнських телеканалів певним чином звело нанівець задуми організаторів дійства. Висунення інших кандидатів проходило в традиційному для України руслі. З другого боку, окремою технологією є сам факт висунення деяких явно «непрохідних» кандидатів. Можна спрогнозувати, що таких учасників перегонів буде зареєстровано набагато більше, ніж є зараз.
Навряд чи ця кампанія буде більш технологічною, ніж, скажімо, парламентська 2002 року, адже є чітко окреслене коло лідерів. Відповідно зрозуміло, що, наприклад, команда Ющенка за браком великих інформаційних ресурсів робитиме акцент на безпосередньому контакті із виборцем (зустрічі плюс ходіння від дверей до дверей, максимальна кількість наочної агітації тощо). Команда Віктора Януковича у цій кампанії ставитиме на його вольові якості та успіхи і досягнення уряду, а також на потужний масмедійний ресурс. Характерно, що більшість передвиборчих програм і гасел є значною мірою популістськими, вибудованими або на критиці діючої системи, або ж, навпаки, на підкреслюванні економічного зростання та поліпшення добробуту. Причому жоден із кандидатів ще не пояснив, як він збирається втілювати обіцяне у життя.
Олег МЕДВЕДЄВ , віце-президент Всеукраїнсьої ліги зі зв’язків із громадськістю:
— Перші дні виборчої кампанії висвітлили проблеми моральності політичних технологій, показали, що деякі сили готові до використання будь-яких засобів ведення політичної боротьби, що є дуже вибухонебезпечним для нашого суспільства. Продовжуючи думку, слід сказати, що теоретично можливість підписання так званої угоди про чесні вибори існує, проте немає гарантії, що її підписанти не будуть ці домовленості порушувати при будь-якій нагоді. Якщо говорити про можливу в наступні місяці тенденцію до зростання критичної маси використання брудних технологій, то я все ж таки сподіваюся, що Президент України Леонід Кучма, як досвідчений політик, покладе край спробам поставити ці питання на порядок денний. Завдання номер один — припинити використання цієї теми у виборчій кампанії.
Павло ФРОЛОВ , завлабораторією політичного іміджмейкингу, пропаганди та реклами Інституту соціальної та політичної психології АПНУ:
— Боротьба на виборах президента йтиме за інформаційний простір, який створюють з одного боку ЗМІ, з другого боку — це простір міжособистісного спілкування. Якщо провладні кандидати будуть робити акцент на використанні у своїх інтересах ЗМІ, то опозиційні сили намагатимуться бути максимально ближчими до рядових громадян. Наші дослідження свідчать про те, що врешті-решт перемагає саме той кандидат, про якого продукується найбільше позитивної інформації, причому ця інформація повинна продукуватися передусім по каналам міжособистісного спілкування. Хочеться звернути увагу політтехнологів передвиборчих штабів на той факт, що наші виборці «сканують» те, що їм подають ЗМІ, і не можна вважати, що вони сприймають і бачать саме те, що їм демонструють. Значна частина електорату розводить два образи — те, що їм намагаються нав’язати засоби масової інформації, і те, якими вони цих політиків вважають насправді. Наші люди досить непогано навчилися читати поміж рядків. Слід було б також проаналізувати передвиборчі програми, гасла та обіцянки кандидатів у президенти на предмет того, наскільки вони сприймаються виборцями як реальні. Сьогодні це фактично недосліджена тема і недосліджена проблема. Скажімо, як буде сприйматися населенням обіцянка підняти соціальні виплати на 20% — як якась подачка чи як суттєве зростання рівня турботи держави про власних громадян? Сьогодні над цим мало хто замислюється. З другого боку, занадто високі обіцянки теж можуть сприйматися як нереальні та нездійсненні. Навряд чи пропозиції нинішніх кандидатів є науково обґрунтованими та відповідають об’єктивній дійсності.
Що стосується ролі російських політтехнологів, то варто звернутися до досвіду парламентських виборів 2002 року. Вони показали, що присутність росіян на нашому політичному ринку не завжди виправдана, ефективність їхньої роботи інколи суттєво поступається якості наших фахівців, оскільки вони інколи зовсім не орієнтуються в особливостях нашого менталітету. Але стверджувати, що на цих виборах їхня присутність не відчуватиметься — не варто, оскільки в кандидатів чимало як бізнесових, так і політичних зв’язків із відповідними колами в Росії.
Василь СТОЯКІН , директор Центру політичного маркетингу:
— Процес виборів є високотехнологічним від початку і до кінця. Усім зрозуміло, що у нас зараз є два основних кандидати — Віктор Ющенко та Віктор Янукович. З погляду використання політтехнологій, висування Ющенка відбулося успішно. Тобто Ющенко продемонстрував оточуючим народну підтримку і свою готовність до рішучих дій, він як ніколи дохідливо висловлювався на Співочому полі, і це був такий феєричний, чудовий технологічний хід. Висування Януковича в цьому відношенні значно поступалось — і тим, що відбувалось далеко від столиці, і тим, що висувався прем’єр з’їздом, який дещо нагадував «партгоспактив», тобто приїхали люди в піджаках, краватках і т.д. Проте водночас висування Ющенка супроводжувалося провалом стратегічним та ідеологічним, а висування Януковича з цієї точки зору було витримано в хорошому стилі. Справа в тому, що Янукович заявив, що він підтримує політичну реформу, він висунувся від політичної партії, тобто він підтримує ідею провідної ролі політичних партій в управлінні державою за європейськими зразками парламентарних демократій. Партія регіонів провела з’їзд не в Києві, а в регіоні, чим продемонструвала, що відповідає своїй назві. І, відповідно, це хороший сигнал до того, що в майбутньому парламенті вже не буде безформенних блоків та коаліцій, а будуть сильні самодостатні політичні партії. Ющенко ж висувається не від партії, не від блоку «Наша Україна», не від коаліції, він відмовляється від партійної підтримки, — це означає, що все, що він говорив про політичну реформу, не відповідає дійсності. Він не витримав випробування політичною реформою.
