У Німеччині — новий президент і нові сподівання на кардинальні зміни. Минулого четверга в Берліні відбулася церемонія інавгурації нового німецького керівника Хорста Келлера, колишнього глави Міжнародного валютного фонду. Українського читача, до речі, може зацікавити один «приватний» момент із біографії президента ФРН. Народився майбутній лідер в населеному пункті на українсько-польському кордоні. Його батьки, як їх тоді називали, були «фольксдойч» з Бессарабії, що оселилися в Польщі під натиском нацистів. Чималій кількості німців доведеться ближче знайомитися з Келлером уже під час його президентства, оскільки жоден із президентів Німеччини не був настільки маловідомим широкому загалу. Однією з основних причин цьому стала тривала закордонна діяльність пана Келлера. Повернувшись додому, він збирається втілити зміни не лише в економіці, в якій він є незаперечним спеціалістом, але й у соціальному житті країни.
Чи вдасться йому це зробити? Насправді Келлер узяв на себе надто багато, оскільки посада президента в Німеччині має по суті церемоніальний характер, глава держави виконує передусім репрезентативні функції. Існує й інша думка. «Келлер однозначно не буде зручним президентом, він буде діяти методом тиску», — вважає колишній міністр фінансів Тео Вайгель. Один характерний факт із біографії Келлера — його спільна робота з екс-канцлером Гельмутом Колем (за оцінками експертів, із ним було досить непросто «зійтися характерами»). Слабкою стороною нового президента вважають його «вузьку спеціалізацію». Під час передвиборної кампанії Келлеру часто закидали його суто економічну спрямованість, якої, мовляв, недостатньо, аби займатися питаннями широкого президентського профілю.
Новий німецький президент заявив про рішучість стимулювати кардинальні зміни в країні. Головною причиною попередніх провалів Келлер назвав «страх перед невдачею». Прикладом, вартим наслідування, президент вважає рішучість місцевої влади невеликого Лейпцига, який вирішив поборотися з Нью-Йорком, Лондоном та Парижем за право проведення Олімпійських ігор. Щоправда, далеко не всі в Німеччині вважають упевненість Келлера обгрунтованою. Чимало хто називає його обіцянки як мінімум нереалістичними, а подеколи — утопічними.
Іншої думки аналітик газети «Зюддойче Цайтунг» Сюзанне ХЬОЛЛЬ , яка повідомила «День», що «Келлер може досягнути поставлених цілей, зібравши за одним столом політиків різного спрямування, членів німецьких профспілок, а також підприємців; він може посприяти проведенню конструктивного діалогу». «Це насправді є дуже дієвим способом, його не варто применшувати», — наголосила вона. До такої ж думки схиляються німецькі дипломати в Києві. Постійний представник Посольства Німеччини в Україні Ганс- Йохен ШМІДТ звернув увагу на широкі можливості Келлера на його новій посаді.
Німецькі аналітики, до речі, не виключають, що Келлер може бути причетним і до зміни уряду країни. Парламентські вибори в Німеччині мають відбутися в 2006 році, однак про можливі «урядові конфігурації», а також про кінець ери Шредера говорять дедалі частіше. Попри те, що Келлер висловлюється на користь дій нинішнього уряду, вiн робить це з певною обережністю, закликаючи також дослухатися до пропозицій опозиціонерів. Новий президент — член опозиційного Християнсько-демократичного союзу (ХДС), на чолі якого стоїть досить відома в країні Ангела Меркель. За спостереженнями аналітиків, вона якраз може вважатися однією з претенденток на посаду канцлера. Келлер, вочевидь, не став би заперечувати приходу до влади своїх однопартійців.
Хоч президент Німеччини номінально не має впливу на обрання канцлера, Сюзанне Хьолль називає припущення про кінець ери «червоно-зеленої» коаліції «дуже ймовірним». «Те, що Хорст Келлер обійняв посаду президента, цілком відповідає інтересам Ангели Меркель», — зауважує журналістка. Однак у Посольстві Німеччини радять бути обережними з висновками. «Вбачати у приході Келлера певну невідворотність зарано та ризиковано. Тим більше, що він — не політик-маріонетка, а цілком самостійний політичний діяч», — зауважив пан Шмідт. До того ж, звернув увагу дипломат, президент Німеччини має досить обмежені функції, щоб якимось чином впливати на обрання канцлера. Крім того, за його словами, до виборів у Німеччині ще два роки, а тому «неправильно» говорити про якісь урядові зміни вже зараз.
Отож питання про те, наскільки радикально зміниться Німеччина після приходу до президентського палацу Хорста Келлера, поки що залишається відкритим. Чого Келлеру однозначно не бракує — так це вміння робити багатообіцяючі заяви, маючи при цьому дещо обмежені можливості.
