Традиційне птахівництво в українському селі безперечно програє індустріальному, в якому широко використовуються світові досягнення. У той же час і внесок індивідуальних господарств у харчовий баланс країни не можна ігнорувати. Проте закон про м’ясо і м’ясні продукти, прийнятий недавно парламентом, вводить атестацію суб’єктів господарювання в цій сфері. Порушникам доведеться платити штраф у розмірі 200% вартості продукції. Чи підпише цей закон Президент? Поголів’я птиці в країні за станом на 1 травня і без того скоротилося проти аналогічного періоду минулого року на 6,1%.
У селі Будище поблизу Черкас розташувалася птахофабрика «Перемога Нова» (дочірнє підприємство ЗАТ «Миронівський хлібопродукт»), більш відоме широкому колу споживачів під торговою маркою «Наша Ряба». Проектна потужність «Перемоги Нової» 13 млн. добових курчат на рік. За добу фабрика виробляє близько 65 тонн м’яса. На 11 тисячах квадратних метрів тут розміщено 9 виробничих зон, оснащених імпортними системами регулювання температури, повітря та годівлі. Кожні чотири дні на інкубацію закладається 290 тисяч яєць, що завозяться з-під Борисполя. Будищенські бройлерники працюють на вирощування виключно молодняку. Одного підстилкового матеріалу (соняшникової лузги) для цього потрібно 250 тонн на місяць.
Ринок збуту дієтичних стегенець і грудинок досить широкий. Вийшовши за межі обласного центру, він тепер поширився на Київ, Суми, Чернігів, Хмельницький...
Птахівники в повному розумінні працюють на покупця. За словами директора птахофабрики Василя Бежинця, максимум за три години щойно забита птиця потрапляє у торгову мережу. Але спершу курча потрібно вигодувати, як мовиться, поставити на ніжки. І «Наша ряба» досягає рекордних показників у відгодівлі бройлерів: за 42 дні вони в середньому набирають вагу 2,4 кг з витратою 1,9 кг комбікорму на кілограм приросту. Нагадаємо, що в радянські часи курча лише через 70–90 днів набирало 1,5–1,7 кг, а згодовувалося йому 2,2–2,5 кг.
— Успіх у вирощуванні птиці залежить від багатьох факторів, з яких, окрім годівлі, найвагомішим є селекція. У нас з найкращого боку зарекомендувала себе порода курей «РОСС–308» англійського походження, яку вдосконалили селекціонери Угорщини. Я сам для домашнього столу купую курятину лише з нашої фабрики. У порівнянні з вирощеною в умовах «хатнього господарства» вона значно м’якша, — розповідає Бежинець.
Далі ми сперечаємося стосовно обладнання фабрики, яке поставлено фірмою «Бич Дачмен». Чи не дешевше було б закупити вітчизняне й одночасно підтримати вітчизняного товаровиробника?
— А хіба є гідне вітчизняне? — відповідає фахівець. — Те, що виробляє Полтава, нас не задовольняє.
Та не тільки технологією ростуть «ніжки» української курятини. На фабриці здійснюється досить потужна соціальна програма. Не знаю, чи слід у ній ставити на перше місце такий рядок, як щомісячне дотування за рахунок птахофабрики кожному працівникові 6,5 кг курячого м’яса. Вагомішим можна вважати навчання коштом фабрики в аграрних ВНЗ випускників місцевої школи. А ще за підсумками півріччя збори трудового колективу висувають найсумлінніших працівників на Дошку пошани, за що кожному з них встановлюється 20% надбавки до тарифного окладу. До того ж виділяється 20 цінних подарунків вартістю 10 тисяч гривень кожний, а одного робітника навіть преміюють автомобілем «ВАЗ». Середня заробітна плата на фабриці проти 2003 року зросла нині на 17% і становить за підсумками п’яти місяців 630 гривень. Погодьтеся, для сільської місцевості це досить пристойно.
