За останні 40 років розвиток комп’ютерної техніки та засобів зв’язку змінив по черзі різні частини світу — спочатку це сталося із США та Європою, потім з Японією, Кореєю і Тайванем, а нещодавно до них приєдналися Індія, Китай та Східна Європа. На черзі — Африка?
Попри громадянські війни, брак продовольства і епідемію СНІДу, в чорній Африці відбувається щось вражаюче: стабільний підйом високотехнологічного сектора. Говорити про африканську «Силіконову долину» дещо зарано, проте якщо Африка прагне процвітання, вона може й мусить плекати ці паростки високотехнологічної промисловості.
Подивіться, що відбувається на кількох поверхах однієї лише висотної офісної будівлі в Аккрі, столиці Гани. Там працюють близько 1500 африканців, які обробляють американські заявки з медичного страхування — цілодобово, у три зміни. Ці африканці розмовляють англійською, набирають на комп’ютері щонайменше 50 слів за хвилину, отримують дані з паперових бланків заявок, надісланих в електронній формі через супутник американськими страховими компаніями, вводять їх у нові цифрові форми і відправляють назад до США. Вони підключені до мережі таким чином, що керівник у Америці, який знаходиться від них за 13 тисяч кілометрів, може проглядати форми у міру їх заповнення.
Гана найбільше знаменита виробництвом какао й золота, але сьогодні найбільшим приватним роботодавцем у країні є Affiliated Computer Services (ACS), техаська компанія, яка й керує цим аутсорсинговим проектом. Африканці — «натискувачі клавіш» заробляють від 4 до 5 доларів за день, що вчетверо перевищує встановлену законом мінімальну заробітну плату, й отримують при цьому медичну страховку, харчування та субсидії на транспорт. Нечисленні африканські інженери й фахівці заробляють набагато більше і часом проходять підвищення кваліфікації в галузі передових технологій.
Співробітники ACS — це лише перші африканці, які отримують користь від найпопулярнішої тенденції у світовій економіці: аутсорсингу, тобто переведення допоміжних робіт із країн з високою заробітною платою до країн з низькою заробітною платою. Правду кажучи, кількість таких прикладів у Африці неможливо порівняти з тим, наскільки поширена ця практика в Азії, Латинській Америці та Східній Європі. Але важлива новина полягає в тому, що Африка нарешті бере участь в економічному змаганні, що змінює обличчя світової економіки.
Перед Африкою, як і раніше, стоїть кілька серйозних перешкод, не останньою з яких є її відразливий імідж. «На картах великих корпорацій, коли вони обговорюють можливі місця для аутсорсингу, Африка взагалі відсутня», — каже Самбоу Макалоу, уродженець Малі, який намагається переконати роботодавців зі США перенести допоміжні роботи до Африки. «В Африці існують реальні можливості для аутсорсингу, — каже він, — але існують також і перешкоди».
Африканські уряди також мають бути готовими почати з малого: витратити багато зусиль на залучення пробних проектів, сподіваючись на значнішу зайнятість у майбутньому. За допомогою розумних реформ багато перешкод можна усунути або, принаймні, зменшити. Почати треба ось із чого:
— Поліпшення управління: уряди африканських країн часто хваляться тим, як вони одним розчерком пера поклали край руйнівній дії корупції та нераціональним правилам у сфері бізнесу. Але при цьому мало уваги приділяється високій вартості телекомунікацій, ненадійності систем електропостачання й слабкості транспортної інфраструктури.
— Вища конкурентоспроможність: африканські лідери із запізненням розуміють, що вони мусять залучати іноземні корпорації за допомогою особливих послуг, навчальних програм для працівників і навіть субсидій на оренду офісів. Країни Азії залучають багато робочих місць за допомогою створення «промислових зон» із надійнішим сервісом, у тому числі супернадійними комунікаційними мережами, що пропонуються за розумну ціну. Перебудовуючи свою середню й вищу освіту на підготовку випускників з навичками, необхідними транснаціональним корпораціям, країни Азії таким чином підвищують конкурентоспроможність своєї робочої сили.
Правду кажучи, Африка стала набагато сприятливішим для бізнесу місцем, ніж п’ять років тому. Поширення мобільного телефонного зв’язку зробило революцію в повсякденному житті континенту з найнижчим у світі рівнем розвитку звичайних телефонних мереж. Супутникові підключення багаторазово покращили доступ до інтернету, а прокладення нового підводного кабелю (SAT-3) навколо узбережжя Африки обіцяє поліпшити й здешевити всі види зв’язку.
Проблема полягає в тому, що хоча Африка стає дедалі привабливішою в економічному плані, Індія й Китай удосконалюються ще швидше, що збільшує розрив між цими регіонами. Дедалі більше африканських міст потрапляє в остаточні відбірні списки експертів із розміщення підприємств — лише для того, щоб програти в конкурентній боротьбі азіатським містам. Африканці можуть почати перемагати лише в тому випадку, якщо розвиватимуться швидше.
Хоч як дивно, проблемою є конкуренція зарплат. Хоча в середньому Африка є найбіднішим регіоном світу, заробітна плата в офіційній економіці зазвичай вища, ніж у Китаї та Індії, де уряд підтримує базові витрати на харчування, житло й транспорт на відносно низькому рівні за допомогою субсидій і контролю. У містах Африки витрати — особливо вартість харчування й транспорту — відносно високі, що призводить до вищого рівня зарплати. Справді, індійський програміст зазвичай заробляє менше, ніж африканський програміст того самого рівня. Навіть плата за рутинну роботу з введення даних в Африці зазвичай не менша, ніж у південній частині Азії.
Шанси на те, що одного разу Африка отримає свою законну частку робочих місць у порядку аутсорсингу, збільшуються. Але існує небезпека, що цей регіон відстане ще більше. Коли компанія нещодавно прийняла рішення про розширення, вона відкрила новий проект в Індії, а не в Гані або іншій африканській країні. Це був протверезний сигнал. Навіть тоді, коли в Азії, Східній Європі та Латинській Америці виникають сотні подібних аутсорсингових центрів, центр в Аккрі залишається єдиним у своєму роді на африканському континенті. Це ганебний факт, але немає жодних причин, щоб такою ж була й доля Африки.
Паскаль ЗАХАРІ — автор книги «Перевага різноманітності: своєрідність багатьох культур в економіці нового світу» і член правління групи «Журналісти за права людини» у Торонто
