У ході бліц-опитування, проведеного співробітниками Українського центру політичного менеджменту на вулицях Києва та продемонстрованого журналістам у записі у вівторок на «круглому столі» під назвою «Агресивність на телеекрані: оцінка фахівців», і старий, і малий відзначали надмірну кількість агресивних сцен у фільмах і програмах українських телеканалів. Водночас опитані школярі, розповідаючи про свої телевізійні уподобання, називали «мультфільми», «фільми, особливо ті, де бійок більше», «фільми жахів», а серед улюблених сцен — «коли там машина вибухнула», «коли в нього ніж встромили» тощо... А, як відзначають фахівці, улюблене заняття 98% підліткового населення — це перегляд телепередач... Тому важко не погодитися з думкою президента УЦПМ, психолога Юрія Шайгородського, котрий вважає, що до вирішення проблеми надмірності на ТБ сцен агресії необхідно підійти «як до питання національної безпеки».
Кожен з учасників «круглого столу» (а в його роботі були задіянi близько 50 фахівців) пропонував свою відповідь на запитання «Що робити?». На думку Юрія Шайгородського, найсерйозніша протидія — демонстрація на ТБ позитивних якостей, які присутні в кожній людині і в українському соціумі загалом. Серед можливих шляхів виходу з «телевізійної кризи» учасники також називали розвиток національного телебачення, формування національної єдності, проведення відкритої експертизи телепередач, за результатами якої проводять маркірування передач, і серйозних наукових досліджень.
Сьогодні телебачення, зі слів професора кафедри юридичної психології Київського юридичного інституту МВС України Володимира Медведєва, стало для підлітків вчителем, який не тільки формує агресивність, але навіть вчить технології здійснення злочину. І, як стверджують психологи, дитина підсвідомо переносить демонстровані моделі поведінки з екрану в своє особисте життя.
Бомбою уповільненої дії назвали й такі проекти, як «Голод», «Слабка ланка», «Російська рулетка», де молоді закладають у мозок можливість перемоги за будь-яку ціну. Зі слів Валерія Зливкова, доцента кафедри психології Національного технічного університету «КПІ», противагою таким шоу може бути тільки формування етносоціальної єдності. Але формувати його слід поступово. Приклад таких країн, як Японія, Німеччина, показує, що такі програми повинні бути розраховані щонайменше на 10—12 років. Тільки тоді вони почнуть діяти.
А поки що, як свідчать опитування УЦПМ, улюблені герої дітей — Джекі Чан і Брюс Лі, а серед фільмів такі, як «Бригада» та «Зоряні війни»...
Учасники вирішили, що на рівні громадських ініціатив слід вимагати хоч би збалансування ефірного часу за рахунок пропагування позитивних прикладів із життя. Проте керівники комерційних каналів, запрошені до участі в обговоренні цієї проблеми, так і не з’явилися. Хоча, за даними моніторингу, який проводив УЦПМ, у програмах каналів другого ешелону сцени насильства й агресії посідають перші місця.
