ПОЛІТИЧНА ДОМІНАНТА
Невідкладне здійснення політичних перетворень стало нагальною потребою суспільного поступу України. Саме тому в цьогорічному Посланні Президента до Верховної Ради України приділено велику увагу проблемам суспільно-політичного розвитку країни. Окремий розділ, присвячений цій проблематиці, вперше було включено до Послання Президента, оприлюдненого в 2001 році. Цей документ визначив основні завдання щодо здійснення політичної реформи. При цьому зазначалося, що політична система України потребує подальших системних змін, які б забезпечили надійні інституційно-правові гарантії суспільної стабільності, сприяли прискоренню соціально-економічного розвитку, створили механізми поглиблення демократії, цивілізованого діалогу між владою та опозицією, мінімізували негативний вплив на ситуацію в державі та суспільстві корпоративних інтересів та амбіцій політичних сил і груп політичної еліти. Окрім цього, наголошувалося на необхідності створення належних умов для поглиблення взаємодії держави та суспільства.
Отже, зрозуміло, що твердження деяких політиків про начебто кон’юнктурний характер інтересу глави держави до проблем політичного реформування не витримує ніякої критики. Потрібно також додати, що стратегічні пріоритети політичних перетворень вперше були принципово визначені ще у виборчій платформі чинного Президента України Л.Кучми в 1999 р. Серед них, насамперед, слід відзначити формування політично відповідальної більшості в парламенті на базі широкої суспільної коаліції, створення уряду парламентської більшості, народної довіри та відповідальності тощо.
У Посланні 2003 року була викладена конкретна програма політичних перетворень. Зокрема, було визначено, що стратегічна мета реформування владних інституцій в Україні полягає в посиленні дієздатності держави, забезпеченні узгодженої та відповідальної діяльності законодавчої й виконавчої гілок влади, всебічній демократизації всіх сфер суспільного життя та утвердженні громадянського суспільства, створенні необхідних умов для поступальної інтеграції України в європейське співтовариство.
Розділ I «Суспільно-політичний розвиток країни. Формування основних засад громадянського суспільства» в нинішньому Посланні суттєво відрізняється від аналогічних розділів Послань 2001 і 2003 років не лише за обсягом, але й за спрямованістю викладених у ньому матеріалів. Це зумовлено насамперед тим, що в 2003 році практичне запровадження політичної реформи стало домінантою політичного життя.
Минулий рік став першим у історії незалежної України роком роботи коаліційного уряду, були здійснені інші конкретні кроки щодо практичного вдосконалення системи влади тощо. Не ідеалізуючи нинішню модель взаємодії парламенту та уряду, навряд чи все-таки можна заперечувати, що впродовж майже півтора року забезпечується доволі активна співпраця урядовців із парламентською більшістю, завдяки чому були прийняті важливі державні рішення. Можна нагадати про своєчасне ухвалення Державного бюджету 2004 р., прийняття нового законодавства у сфері пенсійного забезпечення та оподаткування доходів підприємств і громадян тощо. Не має прецедентів у новітній українській історії те, що нинішньому уряду вдалося впевнено провести через парламент дві програми своєї діяльності поспіль. Все це свідчить про стабільність політичної бази коаліційного уряду.
Водночас практичне здійснення політичних перетворень наштовхнулося на низку значних труднощів і перешкод. Реформа стала серйозним іспитом на демократичність для політичної еліти. Критичної межі сягнули спроби використання політичної реформи як інструменту виборчої політичної боротьби та реалізації інтересів певних політичних сил і окремих політиків.
Попри виключну важливість конституційного реформування невідкладні перетворення не можна зводити лише до розв’язання проблем взаємодії вищих органів державної влади. Створення політичної системи, яка б відповідала сучасним європейським стандартам, потребує комплексного вирішення таких масштабних суспільних завдань:
— удосконалення механізмів забезпечення прав і свобод громадян, створення необхідних умов для вільного вираження ними своїх поглядів і переконань, зокрема через незалежні засоби масової інформації;
— зміцнення партійної системи та вкорінення в Україні кількох потужних парламентських політичних партій, спроможних брати на себе відповідальність за ефективне функціонування державної влади;
— проведення всебічної й системної адміністративної реформи, що передбачатиме ефективний перерозподіл функцій і повноважень центральних і місцевих органів виконавчої влади;
— реформування системи органів місцевого самоврядування та надання їм необхідних можливостей для ефективного вирішення нагальних питань життєдіяльності населення;
— посилення ролі та місця громадських інституцій у суспільному житті та утвердження в Україні громадянського суспільства, притаманного усталеним європейським демократіям.
КЛЮЧОВИЙ СУБ’ЄКТ
Практичні кроки щодо запровадження нової політичної моделі визначають нагальну необхідність суттєвого удосконалення партійного будівництва, утворення потужних парламентських політичних партій. Політичні партії мають стати основними суб’єктами політичної системи України, відігравати провідну роль у функціонуванні законодавчої й виконавчої гілок державної влади. Саме тому в Посланні Президента України зміцнення партійної системи в Україні визначено ключовим напрямом реалізації політичних перетворень, спрямованих на подальшу демократизацію Української держави та суспільства, послідовне здійснення стратегічного курсу України на всебічну інтеграцію у європейські та євроатлантичні структури.
Уперше в Посланні Президента України питання розвитку партійної системи були розглянуті в 2001 році. При цьому зазначалося, що політичним партіям належить роль важливої сполучної ланки між громадянським суспільством і державою. Проте, маючи зовнішні формальні атрибути, сучасні українські партії характеризуються незначною (за європейськими стандартами) чисельністю, відсутністю сталого електорату та стабільних зв’язків із ним, виразного ідеологічного обличчя та організаційної згуртованості.
Проблеми удосконалення партійної системи в Україні порушувалися і в Посланні Президента в 2002 році. При цьому серед пріоритетів у сфері поглиблення демократичних перетворень, формування інститутів розвинутого громадянського суспільства було визначено кардинальне вдосконалення політичної організації суспільства, спрямоване на його всебічну демократизацію; створення такої партійної системи, яка максимально сприятиме структуризації суспільства, формуванню й вираженню політичної волі громадян, ефективному захисту їхніх інтересів, забезпеченню активнішої участі громадян в управлінні державою через політичні партії та громадські об’єднання, вибори та інші механізми прямої демократії, а також завдяки відповідній організації діяльності органів влади.
Послання 2003 року визначає, що лише становлення парламентських політичних партій, які б мали широку соціальну базу та виражали б суспільні прагнення всіх основних соціальних верств та регіонів України, володіли б розвиненою регіональною та організаційною інфраструктурою, дозволить вирішити ключове завдання вдосконалення політичної системи — утвердження в Україні ефективної, політично відповідальної та демократичної влади. Саме тому в цьогорічному Посланні вперше розглянуто широке коло проблем партійного будівництва. Серед них якісні й кількісні характеристики партійної системи, оцінки регіональної інфраструктури політичних партій та їхніх медійних ресурсів, а також питання міжнародної діяльності українських партій.
У Посланні приділено значну увагу проблемам участі політичних партій у президентських, парламентських та місцевих виборах. Зокрема, показано, що вплив партій на вибори глави держави поступово посилюється, але він ще є недостатнім, а електоральна база кандидата на посаду президента від будь-якої партії об’єктивно є обмеженою. Шляхом подолання цього протиріччя визначено створення великих міжпартійних коаліцій на підтримку окремих кандидатів на посаду президента. Таким чином не тільки посилюється вплив партій на президентські вибори, але й долається фрагментація партійної системи, стимулюється процес укрупнення та зміцнення політичних партій в Україні.
Запровадження пропорційного виборчого законодавства, що визначається об’єктивними потребами перетворення політичних партій на ключового суб’єкта політичної системи, вимагає одночасного застосування комплексу ефективних важелів запобігання певним негативним наслідкам. Необхідно забезпечити можливості виборців голосувати не лише за закритий партійний список, але й за конкретні політичні особистості, а також сприяти укоріненню в українських політичних партіях традицій і норм внутрішньопартійної демократії. Доцільно шукати гнучкіший варіант пропорційної системи, який сприяв би органічному поєднанню інтересів партійно-ідеологічного й регіонального представництва, принципів вибору як між партіями, так і між особистостями.
Важливе місце в суспільно-політичному розділі Послання надається питанням удосконалення правових та організаційних засад діяльності парламентської опозиції. При цьому зазначається, що серед прав опозиційної парламентської меншості видається доцільним передбачити такі:
— представництво фракцій і груп опозиції в керівництві парламенту, зокрема, його комітетах і комісіях, органах, що призначаються Верховною Радою України, в складі парламентських делегацій пропорційно чисельності народних депутатів України, які входять до складу цих фракцій (груп);
— право на ініціювання проведення позачергового пленарного засідання Верховної Ради України;
— формування періодично (у встановлений Регламентом день) порядку денного роботи Верховної Ради України;
— закріплення за опозицією посад голів низки комітетів Верховної Ради України, зокрема з питань бюджету, свободи слова та інформації, законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, боротьби з організованою злочинністю та корупцією;
— гарантування права на доповідь (співдоповідь) при розгляді Верховною Радою України найбільш суспільно значущих питань.
ПОРЯДОК ДЕННИЙ ДЛЯ ВЛАДИ
Демократичність будь-якої країни суттєвим чином визначається рівнем розвитку громадянського суспільства. Конституція України встановлює право громадян об’єднуватися не лише в політичні партії, а й у громадські організації для здійснення та захисту своїх прав і свобод, задоволення політичних, економічних, соціальних та інших інтересів. У Посланні підкреслюється, що Верховна Рада та Кабінет Міністрів України мають суттєво посилити увагу й до цієї проблеми.
Ключовим питанням нинішнього етапу розвитку громадянського суспільства в Україні слід визнати налагодження ефективних механізмів продуктивної взаємодії між самоврядними об’єднаннями громадян і органами державної влади. Держава не повинна підміняти ініціативу громадян у створенні та діяльності інституцій громадянського суспільства в усьому їхньому розмаїтті. Без загального підвищення рівня суспільної активності укорінення в Україні громадянського суспільства, яке б у своїх основних рисах відповідало європейським демократичним стандартам, суттєво загальмується. Водночас не можна недооцінювати роль держави в стимулюванні як розвитку мережі громадських організацій, так і їхньої все більш вагомої участі в суспільному житті.
У Посланні визначаються конкретні завдання органів державної влади щодо сприяння розвитку неурядових організацій — провідного важелю впливу суспільства на державу. Порушено питання ефективної взаємодії профспілок і держави, ширшого залучення молоді до громадського життя, зокрема шляхом підтримки молодіжних організацій. Президент також визначив, що держава повинна всіляко сприяти розвиткові жіночого руху, зокрема в спосіб законодавчого закріплення прав жіночих об’єднань, залучення їх до розробки та реалізації державних рішень у різних сферах державного життя.
Послання не обходить осторонь і такої складної проблеми, як становлення української політичної нації. При цьому надається доволі критична оцінка: хоча в цих питаннях зроблено багато, але реалізоване жодною мірою не зіставляється з потребами часу. При цьому необхідно виходити з пріоритету забезпечення суспільної консолідації в процесі розбудови демократичної правової Української держави. Державна влада повинна створювати сприятливі умови співжиття та співпраці для різних соціальних, культурних, етнічних, релігійно-конфесійних та інших груп населення України.
НАСТУПНІСТЬ КУРСУ
Найважливішою політичною подією 2004 року, без сумніву, стануть президентські вибори, які загалом визначать поступ України впродовж майбутнього десятиріччя. Необхідно підкреслити виняткову важливість проведення виборчої кампанії в повній відповідності з Конституцією та чинним законодавством України, з урахуванням кращого європейського й світового досвіду в забезпеченні політичних прав громадян, утвердження найважливіших цінностей демократичного суспільства. У Посланні зазначається, що проведення чесних, прозорих і демократичних виборів президента України потрібно розглядати як один з ключових чинників прискорення євроінтеграційних процесів, налагодження продуктивних відносин з провідними демократіями світу.
Ключовим моментом президентських виборів 2004 р. має стати забезпечення наступності державної політики в соціальній, економічній і політичній сферах. У Посланні підкреслюється, що, цілком визнаючи неминучість певного корегування державної політики відповідно до програмно- ідеологічних настанов майбутнього глави держави, потрібно зробити все, щоб забезпечити наступність курсу держави як необхідну умову збереження позитивних здобутків і зміцнення сприятливих тенденцій суспільного розвитку.
Насамкінець слід зазначити, що розділ «Суспільно-політичний розвиток країни...» був підготовлений робочою групою, до складу якої були залучені фахівці Національного інституту стратегічних досліджень, що визначений базовою науково-аналітичною установою щодо підготовки Послання, а також органів державної влади, наукових установ НАН України та провідних недержавних експертних центрів.
