У країні намічаються великі проблеми з цінами. Народний депутат і голова правління ММК ім. Ілліча Володимир Бойко вважає, що їх створює уряд, який нехтує державним регулюванням процесів ціноутворення. У результаті, на думку Бойка, зростання цін на металургійну сировину — вугілля, кокс, залізорудні котуни, феросплави — може завдати великих збитків економіці й призвести до інфляції. І дійсно, ціни на металопрокат і комплектуючі для машинобудівних підприємств України в січні-лютому зросли в середньому на 45% у порівнянні з груднем минулого року. При цьому метал подорожчав.
Під загрозою виявився план видобутку вугілля, а отже, шахтарська зарплата. Метал і вугілля належать до базових товарних груп. Цінові проблеми позначаться на всій економіці. У четвер віце-прем’єр Андрій Клюєв вже проводив у Кабміні нараду з керівниками підприємств, які випускають гірничошахтне обладнання. І почав його саме з розповіді про титанічні зусилля уряду, спрямовані на державне регулювання цін, чи, правильніше сказати, їхнє силове утримання. Щоправда, зовні все виглядало дуже ввічливо. Відкриваючи нараду, Клюєв сказав: «Прохання одне — утримувати ціни на внутрішньому ринку». Віце-прем’єр пояснював рух цін на метал в Україні їхнім зростанням на світовому ринку і прагненням вітчизнян их металургів «підтягнути» і внутрішні ціни до цього рівня. Останнє він засудив, тим більше, що в «цінові ножиці» потрапляють підприємства, які користуються бюджетною дотацією, «порахованою» за цінами 2003 року... Віце-прем’єр поставив у приклад машинобудівникам вуглярів і енергетиків, які успішно утримують ціни, і довів до учасників наради серйозну новину: з 1 квітня в Україні постановою Кабміну запроваджується декларування підвищення цін.
Навіть «м’яке» викручування рук було побудоване за таким сценарієм. Керівники вугільних підприємств розповідали про свої успіхи й плани, які буде зірвано, якщо металурги й виробники шахтного обладнання не повернуть ціни своїх виробів на рівень початку року. Машинобудівники погоджувалися, супроводжуючи свою поступливість прийменником «якщо» й кивали на металургів, із яких лише «Азовсталь» оперативно виконувала підписаний з урядом на початку березня меморандум про зниження цін. Клюєва подібні обмовки відверто не задовольняли...
За день до цього його і першого віце-прем’єра, міністра фінансів Миколу Азарова було призначено керівниками міжвідомчої комісії з питань державної цінової політики в гірничо- металургійному комплексі, який складається з представників основних міністерств. Не чекаючи, поки комісія розвернеться, детальний моніторинг виконання поставок за «замороженими» цінами проводить Мінпромполітики. Воно, за словами міністра Олександра Неустроєва, відстежує всі прямі контракти між виробниками металопродукції та внутрішніми споживачами щодо їхньої відповідності меморандуму. Як повідомив міністр, виконання меморандуму йде складно (він навіть розповів про «спроби відійти від виконання зобов’язань»), але перші контракти на поставку готової продукції (за старими цінами. — Авт. ) вже укладаються. Міністр також нагадав, що так і не підписали меморандуму гірничо-збагачувальні комбінати «Суха Балка» і «Південний ГЗК», Запорізький феросплавний завод і Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Петровського.
Проте пошуки ініціаторів цінового ривка чимось нагадували дитячу гру, в якій деякі літери абетки вимовляти забороняється. Хоч як це дивно, ніхто з тих, хто зайнявся проблемою стримування цін, не взяв на себе сміливості поміркувати про газові ціни, які, власне, і закрутили цю цінову карусель — в повній відповідності зі «Стратегічною ініціативою» НАК «Нафтогаз України», спрямованою на лобіювання підвищення цін. Потрібно визнати, що і ініціатива, і її лобісти працюють успішно. НКРЕ, як відомо, з 1 квітня підвищила промисловим споживачам граничний рівень цін на газ з 276 грн. до 310 грн. (12,3%) за 1 тис. кубометрів (без урахування ПДВ), тоді як закупівельна ціна туркменського газу 2004 року — $44 за 1 тис. кубометрів. Хоча глава НКРЕ Юрій Продан напередодні затвердження нових газових цін зазначав, що вимоги «Газу України» укладати договори про придбання газу в лютому за 293,1 грн., а в березні — за 307 грн. за 1 тис. кубометрів безпідставні. Інший член НКРЕ Василь Котко так прокоментував дії «Газу України»: «Доки у нас не було граничної ціни (284,55 грн. без ПДВ), можна було ще про щось говорити. Тепер «Нафтогаз України» може домовлятися зі споживачами в межах цієї ціни, але не більше. Все інше — поза законом». Як виявилося, немає нічого неможливого. Залишається сподіватися, що зростання цін, яке почалося в промисловості, не охопить і споживчий ринок.
