Усі найнеймовірніші дурості на світі роблять із серйозним виразом обличчя
Будучи в гостях у нашої газети, Михайло Жванецький говорив, що в Україні йому «легше дишеться», оскільки тут немає страшенного шовінізму, як в Росії. В дусі: «ці мають жити, а ці не мають жити», чим багата агресивна Москва. Дехто в нас вирішив, мабуть, наздогнати сусідів і з цього боку. Але я навіть хочу сказати не про політичні аспекти такої-собі громадської організації «Джерело», яка закликає в своїх прес-релізах пікетувати концерт Андрія Данилка. А про інші їхні «претензії» до Сердючки. Цитую: «Дивлячись на Данилка, українська молодь звикає думати, що чоловік, постійно вдягнений у жіноче, — це нормально й навіть прикольно».
З цього погляду щодо Данилка досить різкими є випади з боку... Миколи Фоменка. «Трансвестити теж люди», «Хлопчику тридцять років, вже час позбутися ліфчика» і т.ін. Що ж спільного в апологета «Русского радио» Фоменка з українським «Джерелом», яке бореться за «чистоту»? Коля, здається, в жартах стосовно нашого співвітчизника абсолютно позбавився й почуття міри, й дотепності. Що ж сталося? А може, те, що віднедавна Данилко позбавив його лаврів «найкращого шоумена Росії»? І Фоменко «зірвався». І річ тут у заздрості до успіху конкурента?
Напевно, частково «хворе» на це й «Джерело». Знову цитата: «Росіяни (та більшість з нас, українців) не знають наших вчених, митців, навіть політиків — але добре знають Вєрку Сердючку й по ній судять про наш народ». Хто винен (автори визнають, що й «більшість з нас, українців»), що ми не знаємо своїх героїв? Данилко? А може, ми «не знаємо» просто тому, що не хочемо знати? Тобто «протестанти» не пропагують те, що вважають гідним, а йдуть «радянським шляхом навиворіт» — шляхом непускання й заборони. Повторюю, популяризуйте, вкладайте гроші в те, що вважаєте кращим.
І потім, я думаю, не все так сумно. Дуже багатьох видатних українців знають у Росії. З галузі мистецтва — це ті ж «Океан Ельзи». Їхня популярність як музикантів не менша, ніж у Данилка як шоумена. Хоча з’явилися вони всього чотири роки тому.
Зі спортсменів — ті ж брати Клички. Яких знають уже і в Європі, й у Штатах. Хоча говорять вони російською, але всі в курсі, що ВОНИ ПРЕДСТАВЛЯЮТЬ УКРАЇНУ. І для її іміджу зробили в тисячу разів більше, ніж крикуни з «Джерела». Тому що головне — якість роботи.
Тож давайте терпиміше ставитися одне до одного. Й не робити з талановитого артиста (першість у естрадному жанрі за яким визнав серед молодих навіть такий авторитет, як Жванецький) об’єкт «полювання на відьом». Оскільки будь-яке таке полювання — і в середні віки в Європі, і в 50-ті роки минулого століття у Штатах — ознака неповноцінності тих, хто його влаштовує.
P.S. Що ж до класиків, той самий письменник Зощенко своїм «суржиком» чомусь не зіпсував «чистоту» російської мови, а Подерв’янський — української. Зате стало значно веселіше. Може критикам Данилка все ж таки спробувати розсунути щоки і посміхнутися, пам’ятаючи про слова в епіграфі (див. вище). Адже справді, дуже смішно! Чи не так?
