Сьогодні не виникає жодного сумніву, що житлово-комунальний сектор в Україні перебуває в кризовому стані й потребує термінової реанімації. Серед проблем, які є спільними для усіх областей України, — насамперед, встановлення грошових тарифів та водопостачання. Третина мереж водозабезпечення, тобто 38 тисяч кілометрів, вважається аварійною. Перші в списку найпроблемніших у плані водопостачання міст Луганськ та Дніпропетровськ. Не менш гострою є проблема сплати та утримання житла. Так, наприклад, заборгованість населення на кінець минулого року склала 7,6 млрд. гривень, що перевищує річний обсяг виробництва послуг усього житлово-комунального комплексу.
Експерти вважають, що навести порядок у житлово-комунальному господарстві міг би Закон «Про загальнодержавну програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2004—2010 роки», який передбачає стовідсоткове фінансування робіт з реконструкції аварійного житлового фонду. Про цей документ була мова під час «круглого столу», що на днях відбувся у комітеті ВР з питань будівництва, транспорту, житлово- комунального господарства та зв’язку. Майже всі (а на засіданні були присутні народні депутати, керівництво Держжитлокомунгоспу, органів місцевого самоврядування та місцевих держадміністрацій) згодні з тим, що Програма дійсно сприятиме задоволенню потреб населення в цій галузі. Щоправда, прозвучало й немало критики. Зокрема, заступник завідуючого секретаріатом комітету Юрій Манцевич наголосив на тому, що у системі її фінансового забезпечення достатньо «білих плям». Для реалізації загальнодержавної програми реформування ЖКГ на шість років передбачається виділити 3 мільярди гривень, або 500 мільйонів гривень на рік. У цьому ж році тільки на ліквідацію аварійних ситуацій було виділено 400 млн. А значить, очевидно, що запланованих коштів, м’яко кажучи, не вистачить. Також, за словами Юрія Манцевича, проект закону переповнений загальними фразами, так би мовити, «лозунгами», які аж ніяк не спроможні замінити конкретні цілі та реальні заходи. Наприклад, у програмі зазначено, що на першому етапі (2004—2005 роки) передбачається створення юридично-правової бази, реформування системи управління ЖКГ, стабілізація фінансово-економічного стану підприємств галузі, створення передумов для забезпечення належного рівня та якості житлово- комунальних послуг. Але яким чином це все має проводитися і, відповідно, ким контролюватися — невідомо.
Найбільша кількість зауважень пролунала з вуст голови координаційної ради Всеукраїнської громадської екологічної організації «Мама-86» Світлани Слесаренко. Насамперед вона зазначила, що останні роки населення все частіше сплачує не за реально отриману послугу, а за наявність технічної можливості її отримати, скажімо, наявність крана в квартирі. Деякі регіони вже кілька років не мають централізованого гарячого водопостачання. І статистика про те, що 70% українців забезпечені послугами централізованого гарячого водопостачання, на її думку, дуже різниться з реальним станом справ.
Крім того, на думку пані Слесаренко, у контексті реформування житлово-комунального сектора не можна забувати про те, що майже третина населення живе поза межею бідності (офіційно визнаний рівень бідності становить 27%), а субсидіями забезпечено тільки 13—17% населення.
Загальнодержавна програма реформування житлокомунгосподарства буде винесена на обговорення парламенту в квітні. За словами голови профільного комітету Валерія Пустовойтенка, члени комітету докладуть максимум зусиль для прийняття законопроекту в першому читанні, аби її фінансування передбачили в бюджеті на 2005 рік.
