Не лякайтеся — це поки що наукова теорія. Проте деякі вчені дотримуються думки, що життя зародилося на Марсі, а потім емігрувало на Землю. Ці теорії розроблялися десятки років, але дані, отримані НАСА у результаті проведення космічних досліджень, знову привернули увагу до цієї теми. Непрямі відомості про те, що на Марсі була вода, у свою чергу підігріли теорію про те, що на Червоній планеті було й життя. І якщо зараз на Марсі життя немає, отже, через якісь причини його було знищено.
На думку деяких учених, мільярди років тому Марс оповивала щільна атмосфера з двоокису вуглецю. Ця речовина сформувала щось на кшталт парникового ефекту, і на поверхні планети виникли озера й океани. Фахівці вважають, що життя на Землі з’явилося 3,5—3,9 млрд. років тому. Можливо, на Марсі воно постало раніше, оскільки умови там були сприятливіші. Оскільки площа Червоної планети вдвічі менша за поверхню Землі, Марс був менш помiтною мішенню для метеоритів, які протягом 500 млн. років руйнували поверхню обох планет і випаровували океани. Це, імовірно, дало мікроорганізмам на Марсі ще один шанс для виживання.
Якщо ці теорії вірні, то залишається лише зрозуміти, чому на певному етапі життя зникло на Марсі, але не на Землі. Вчені висунули сім основних версій.
Перша: мікроорганізми загинули у результаті різкого зниження температури. Вуглецеву атмосферу знесло в космос, а вулканічна діяльність була не настільки активною, щоб відшкодувати втрати, й парниковий ефект, таким чином, закінчився. У результаті Марс став таким самим, як Антарктида, але без атмосфери.
Друга: мікроорганізми «висохли». Там, де марсохід Opportunity знайшов камені, які колись знаходилися під водою, виявлено велику кількість сульфатів, що дозволяє припустити, що тут було озеро.
Третя: життя згасло. Коли рослини змерзли або висохли, вони перестали виділяти кисень.
Четверта версія: голод. По мірі того, як вода зникала або перетворювалася на лід, мікроорганізми «з’їли» все, що було можна, й загинули.
П’ята: вони «засмажилися». Червона планета не мала магнітного поля, щоб захищатися від сонячних вітрів, і її тонка атмосфера не могла блокувати ультрафіолетові промені.
Шоста: життя все ще існує, але воно сховалося глибоко під поверхню Марса. Ця ідея — найоптимістичніша — грунтується на факті, що й на Землі на глибині до кілометра живуть мікроби. Коли на поверхні умови виявилися непридатними для життя, дрібні організми перебралися всередину грунту.
За сьомою версією, «маленькі марсіани» перебралися на якусь гостиннішу планету на зразок Землі. Унаслідок бомбардування поверхні Марса метеоритами на Землю рикошетом почали потрапляти уламки марсіанських порід, такі, які було знайдено в Антарктиді. Учені дійшли висновку, що ці уламки ніколи не розігрівалися до такої температури, щоб бактерії, якi знаходилися всередині, могли загинути, і таким чином життя з однієї планети перенеслося на іншу.
Протягом останніх років було проведено і глибші дослідження. Їхні результати свідчать про те, що деякі земні бактерії можуть протягом шести років жити на космічній орбіті, виживаючи у надто негостинних умовах космосу. Через мільярди років ці маленькі організми еволюціонували в більші, які ми сьогодні можемо бачити на Землі. І усі вони нащадки марсіан?
