Держава втратила — «в першій інстанції» — контроль над найбільшим гірничо-збагачувальним комбінатом країни. 29 січня відбулися збори акціонерів Інгулецького ГЗКу, на яких було затверджено додаткову емісію акцій на суму 45 мільйонів гривень. У результаті державний пакет було розмито з 50% +1 акція до 38%. По суті, це означає втрату державою можливості якого-небудь впливу на підприємство. Найважливіша сировинна база для української металургійної промисловості стала жертвою приватного поглинання. До того ж за найповнішого потурання Фонду держмайна й інших органів, які нібито захищають інтереси держави.
ІнГЗК — найбільший в Україні виробник залізорудного концентрату. Його споживачами є практично всі найбільші металургійні підприємства. Слід відзначити, що металургія дає близько 40% валютної виручки, котра надходить до української економіки, і становить третину промислового потенціалу країни. У зв’язку з тим, що контроль над Інгулецьким ГЗК перейшов до фірм, за якими стоїть російський капітал, доречно говорити про болісний удар по національній безпеці України.
На зборах акціонерів 29 січня було зареєстровано власників 62% акцій. Представники Фонду держмайна на святкування своєї поразки не з’явилися. Але й без них захід пройшов дуже ефектно. Акціонери затвердили зміни до статуту ВАТ й ухвалили рішення змінити реєстратора. Тепер, якщо Фонд держмайна навіть виграє черговий судовий розгляд із метою визнання тіньової приватизації недійсною, йому буде вельми непросто повернути акції державі. Можна не сумніватися, що акції ІнГЗКу будуть надійно розпорошені між офшорними фірмами, зареєстрованими на островах із дивовижними назвами.
Голова ФДМ Михайло Чечетов заявив про намір оскаржити результати останніх зборів акціонерів ІнГЗКу через суд. Він запевняє, що доб’ється скасування додаткової емісії акцій. Заява ця має вигляд оптимістичної. І не тому, що тіньова приватизація була юридично підготовлена. Просто коли йдеться про можливості купити Феміду, то потенціал російського нафтогіганта видається дещо потужнішим за будь-яке державне відомство. За день до зборів акціонерів, 28 січня, державний «Укррудпром» якимось дивом встиг добитися заборони з боку Господарського суду Києва на проведення зборів акціонерів ІнГЗКу. Але того самого дня, ще дивовижнішим чином, Голосіївський суд Києва за позовом громадянина, який побажав залишитися невідомим, заборонив «Укррудпрому» і Держкомісії з цінних паперів перешкоджати проведенню зборів.
Поза всілякими сумнівами, подальші судові позови з боку державних органів приречені на подібні контратаки. Судді в нашій країні бідні та нещасні, і участь у таких конфліктах для них — як виграш у лотереї. Хто відповідає за перетворення Феміди на богиню свавілля, відразу і не скажеш. В Україні створено Судову адміністрацію, яка спочатку була покликана зробити суди незалежнішими від інших гілок влади. Але на ділі виявилося, що ні виконавча, ні законодавча влада, ні, тим більше губернатори, не є прихильниками цієї хорошої ідеї. Всі із задоволенням «користуються» судами то за старшинством, то без черги. Якщо, звичайно, їм це дозволяють робити ті, чиї гаманці замовляють музику. Навіть якщо це музика колишнього гімну СРСР — це вже мало кого лякає.
Перша перемога російського капіталу в боротьбі за ІнГЗК стала добрячим ляпасом лідерам донецької промислово-фінансової групи. Саме вона через своїх представників у державних органах намагалася перешкодити спробі тіньової приватизації. Але, як виявилося, навіть у найбільших завантажених залізничних потягах зустрічається «порожняк». Можливо, ця історія ще не закінчена, і корпоративна війна триватиме із застосуванням раніше небаченої «зброї». Хоча і в нинішньому вигляді сценарій вражає.
