У Києво-Могилянській академії пройшла культурологічна акція «Мазепіанство в сучасному культурному просторі України».
Національний університет «Києво-Могилянська академія» відрекомендував кандидатуру заслуженого художника України Сергія Якутовича на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2004 року за цикл робіт, виконаних у 2000—2003 роках.
Величезна графічна серія «Мазепіана» Сергія Якутовича стала однією з центральних на виставці його творів у Галереї мистецтв Національного університету «Києво-Могилянська академія». Вона наче узагальнила багаторічні роздуми художника над українською й світовою історією, змістом її перемог і втрат, блиску й відчаю, над великою епохою бароко в українській культурі, яка стала для неї часом національного злету та «добою руїни», що на довгі століття втягнула її в безвихідь колоніальності. А перед тим була участь у створенні одного з найфантастичніших фільмів українського кіно — «Молитва за гетьмана Мазепу» Юрія Іллєнка. Саме завдяки участі Сергія Якутовича критики назвали цей фільм «намальованим кіно», підкресливши величезну роль художника в його фантасмагоричній образності.
Мазепа в свідомості українців завжди посідав особливе місце. Він і сьогодні лишається фігурою легендарною, окресленою в надто широкому спектрі характеристик, рис, якостей, у категоріях часто полярних, «непримиренних». Окрім того, всі разом вони утворюють «міф Мазепи», який фокусує у собі цілий світ найширших поглядів на історію України, її народ, його ментальність тощо.
Упродовж кількох століть особистість Мазепи висвітлювалась у художніх творах різних жанрів, у творчості митців різних національностей, творчих шкіл і мистецьких напрямків. Про нього писав Вольтер — у дослідженні про Карла є велика частина про Мазепу. Гюго створив велику поему, яка мала серйозний резонанс у європейській літературі. У Байрона існує феноменальна поема, після якої з’явилася лавина рефлексій у малярстві: Делакруа, Жеріко та інші. Велику літературу про Мазепу має Польща. Доступними стали й першоджерела в Україні.
Отже, на сьогодні склався досить широкий обшир уявлень про Мазепу. Але його побутування лишається надто суперечливим і, фактично, недостатнім з огляду на місце цієї особистості в сьогоднішньому українському світі, з огляду на те, що сам він був і лишається виключно важливим прецедентом реалізації ідеї української присутності на мапі європейської історії.
Творчою спробою осягнути ті протиріччя й була культурологічна акція «Мазепіанство в сучасному культурному просторі України», що пройшла в культурно-мистецькому центрі НаУКМА за участі журналу «Кіно-театр». Акція включала як виставку Якутовича, так і перегляд фільму Юрія Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу», а також виступи відомих культурних діячів, зокрема Вадима Скуратівського, що назвав фільм Іллєнка «найпарадоксальнішим» за всю історію світового кіно.
Жвава дискусія продовжилася й після перегляду фільму. Тональність і різноплановість виступів ще раз довели: феномен Мазепи ще й досі лишається, так би мовити, незавершеним проектом національної історії. І акції на кшталт тієї, що пройшла в Могилянці, —кроки до його завершення.
