Посольство Росії в Україні продовжило цикл вечорів, присвячених видатним діячам мистецтва, чиє життя і творчість пов’язані з нашими країнами.
Минулого тижня відзначали 130-річчя від дня народження великої співачки ХХ сторіччя Антоніни Нежданової. Її ім’я об’єднує українську та російську культури.
— Антоніна Василівна народилася в селі Крива Балка Одеської області. Співати почала з раннього дитинства, — нагадала присутнім вечора ведуча програми Віра Бондарчук. — Спочатку її янгольським голосочком захоплювалися парафіяни місцевої церкви, де дівчинка спiвала в хорі. 1899 року Нежданова вступила до Московської консерваторії, а після закінчення її було прийнято в трупу Большого театру. У ньому вона була солісткою три десятиріччя. Її партнерами були видатні оперні співаки: Шаляпін та Собінов. 1912 р. разом iз Е.Карузо та Тітта Руффо Нежданова брала участь у виставах Паризької опери. Антоніна Василівна володіла дивовижним тембром голосу, винятковою чарівливістю та віртуозно володiла технікою спiву, була улюбленицею публіки.
Співачка залишила яскравий слід у історії слов’янської оперної сцени, створивши прекрасні образи в творах Римського-Корсакова (Снігуронька, Шемаханська цариця, Волхова, Царівна-Лебідь, Марфа). Незабутніми для публіки партіями стали: Людмила, Тетяна, Іоланта, Джільда, Ельза, Джульєтта, Лакме. У співачки був величезний камерний репертуар слов’янської та зарубіжної класики, вона виконувала декілька програм з народними піснями (з 1919 р. її постійним акомпаніатором був її чоловік — Голованов). Антоніну Василівну одну з перших співачок удостоєно звання народної артистки СРСР. Після завершення вокальної кар’єри Нежданова працювала в Московській консерваторії, передаючи свою майстерність учням.
Нинішній концерт — данина пам’яті знаменитій співачці. Програму відкрила солістка Національної опери України Лідія Забіляста, виконавши арію Ельвіри з опери Белліні «Пуритани».
— Після перемоги на Міжнародному конкурсі ім. П. Чайковського мене запросили до передачі музикознавця Ольги Доброхотової. Зйомки проходили в Будинку-музеї А. Нежданової, — згадує Лідія Леонідівна Забіляста. — Це був дуже зворушливий момент — співати в помешканні великої співачки, виконуючи її репертуар. Після виступу директор музею провела цікаву екскурсію, розповівши про життя Антоніни Василівни, зокрема, навівши один факт. Одного разу перед виступом Нежданова зізналася колезі, що погано себе почуває. Після вистави він зазначив: «Так, нездоров’я відчувалося у вашому співі». Нежданова здивувалася, бо в неї просто болів порізаний палець. Відтоді це стало для неї наукою: ніколи не розповідати про свій стан здоров’я. Я той неждановський урок запам’ятала на все життя i сама так роблю.
Добираючи репертуар для музичного вечора в російському посольствi, я зупинилася на арії Парасі з «Сорочинського ярмарку» Мусоргського і двох романсах — «Ты мой покой» Шуберта та «День ли царит» Апухтіна. Мені здається, що вони дають слухачам можливість уявити наскільки багатогранним талантом володіла співачка.
Продовжила вечір солістка Нацопери України Марія Стеф’юк, блискуче виконавши арію Антоніди з глинківської «Жизнь за царя» і декілька романсів із репертуару Нежданової. Після виступу Марія Юріївна розповіла: «Коли я навчалася у Київськiй консерваторії, мій педагог Захарченко дала платівки із записами Нежданової. Я була приголомшена її величезним діапазоном голосу, точністю фразування кожного слова (і це при тому, що записи того часу були недосконалі). Антоніна Василівна блискуче виконувала різні партії: ліричні, колоратурні, драматичні. Одна з улюблених опер співачки — «Іван Сусанін» («Жизнь за царя»). До речі, мій дебют на київській сцені також відбувся в цій опері. Допомагав мені підготувати партію Антоніди прекрасний диригент Стефан Турчак. Відтоді роль Антоніди я полюбила за багатогранність образу та фантастичну красу глинківської музики.
Нежданова осягнула оперну науку в зрілому віці, але зуміла не лише надолужити час, але й багато в чому перевершити своїх однокурсників iз консерваторії. Вражає, який широкий, складний і цікавий у неї був репертуар. Коли я подивилася список, то навіть розгубилася, не знаючи що ж вибрати для цієї програми. Я виконала романси «Не пой, красавица, при мне», «Зачем тебя я, милый мой, узнала», «Нет, не люблю я вас», бо ці твори мені подобаються, вони близькі за духом».
Російський посол Віктор Черномирдін подякував оперним примам за прекрасний спів, зазначивши, що це був вечір трьох ювілярок, бо Нежданова, Забіляста та Стеф’юк цього року відзначали «круглі» дати. Віктор Степанович пообіцяв гостям, що музичні вечори вони проводитимуть і надалі, запрошуючи на них колег-дипломатів і провідних діячів культури України та Росії.
