На перший погляд, становище державної мови в Житомирі не повинно викликати серйозного занепокоєння. Так, за даними обласного управління статистики, згідно останнього перепису, українці складали 83% більш ніж 282-тисячного населення міста. Причому майже 93% з них визнали рідною українську мову, а загалом такою її назвали 83% жителів обласного центру. До того ж, відповідно до звітів відділу освіти міськради, з 35355 учнів, які навчаються в 45 навчально-виховних закладах різних типів (денних, вечірніх, а також приватних школах) українською мовою здобувають знання 32780 учнів, а 2575 — російською. Безумовно, до позитиву слід віднести також те, що практично в усіх вищих навчальних закладах міста викладання ведеться державною мовою (російською користуються тільки окремі викладачі спеціальних предметів). Зазвичай українською виконані вивіски на різних установах, магазинах, офісах підприємств і фірм, рекламні щити, інші написи в публічних місцях.
Однак, як відзначалося на «круглому столі» «Українська мова в Житомирі: стан і перспективи», проведеному минулого четверга, останніми роками в обласному центрі спостерігається суттєве звуження практичного використання мови титульної нації. Так, все більше місцевих газет на своїх шпальтах поруч iз українськими текстами починають друкувати матеріали російською. Російсько-українська двомовність iз відчутною перевагою першої залишається примітною ознакою найбільш тиражного в регіоні видання «Эхо». За словами голови обласної організації Товариства української мови «Просвіта» імені Тараса Шевченка Святослава Васильчука, левову частку свого ефірного часу обласна державна телерадіокомпанія, яка фінансується з держбюджету, віддає російській телекомпанії REN-TV, і водночас керівництво ЖДТРК відмовилось надати довідку про мовну структуру свого мовлення. На FM-радіостанціях ситуація з українською мовою взагалі критична. За оцінками фахівців, зокрема старшого наукового співробітника кафедри української мови Житомирського держпедуніверситету, кандидата філологічних наук і члена міськвиконкому Віктора Мойсієнка, в повсякденному житті нею користуються лише близько половини випускників шкіл Житомира. Як образно висловився Віктор Мойсеєнко, в місті україномовні школи не продукують україномовних громадян для нашої держави. Можна також говорити, підкреслювали учасники «круглого столу», що в повсякденному спілкуванні, передусім, у молодіжному середовищі, використання української мови значно менше за те, що витікає з даних статистики щодо визнання її рідною. Водночас, як стверджувала депутат міськради Людмила Геращенко, яка донедавна очолювала міський відділ освіти, за останні півтора року (тобто після обрання на посаду мера Георгія Буравкова) чільна влада Житомира ні разу не розглядала питань, пов’язаних з функціонуванням державної мови в місті. (До речі, за спостереженнями автора, принаймні в Житомирі не можна говорити про 100-відсоткову участь у конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика всіх учнів шкіл — в кращому випадку це по кілька школярів з класу). І ще одна думка превалювала на зазначеному зібранні, а саме, що дуже негативний вплив на закріпленні становища української мови, зокрема в регіонах, зіграла теза, що національна ідея не спрацювала, висловлена в певних колах української політичної еліти в середині 90- х років минулого століття.
В розмові з «Днем» вже згаданий В.Мойсієнко наполягав, що існують сфери — це, передусім, комп’ютерні технології, серед іншого банківські, які запроваджені у нас в російськомовному режимі, а також ЗМІ, — в яких україномовні громадяни в Україні не можуть реалізувати в повному обсязі свої права. На його переконання, якщо б вимоги Конституції та законів в Україні чиновниками всіх рангів виконувалися з точністю до останньої крапки, то ситуація з державною мовою була б значно кращою. Він вважає, що нині в нашій країні власну національну мовну політику втрачено, а тому ця прогалина була заповнена російською мовною політикою.
В підсумку учасники «круглого столу» вирішили направити до місцевих органів влади звернення, де б висловили своє занепокоєння тенденціями до погіршення умов функціонування української мови в місті.
Необхідна ремарка: автору вже доводилося висловлюватися з приводу мовної ситуації в Україні, але в даному випадку особливе занепокоєння викликає та обставина, що питання про виживання державної мови постало в місті, де і за радянських часів українська мова звучала не так вже й рідко, в місті, що першим поза межами Західної України підняло національний прапор над міською радою й довгий час випереджало багато обласних центрів за темпами реформування освітньої сфери, сфери культури в напрямку утвердження національних цінностей.
