Напружена ситуація в Іраку змусила Сполучені Штати кардинально переглянути свою зовнішньополітичну тактику та вдатися до «форсування» зміни влади в Іраку. Тепер Вашингтон відверто заявляє про необхідність прискорення процесу передачі влади іракському народу. Сполучені Штати розглядають можливість створення тимчасового уряду Іраку ще до прийняття конституції країни. Американська адміністрація готова переглянути план «сім кроків до суверенітету», запущений главою американської адміністрації Полом Бремером. Цей план передбачав повну передачу влади лише після того, як буде прийнято конституцію та проведено вибори. Усе це мало зайняти 18 місяців. Однак у зв’язку із загостренням ситуації США можуть застосувати в Іраку досвід Афганістану та призначити тимчасового лідера країни ще до прийняття нової конституції та проведення виборів. Це означатиме розпуск призначеної Сполученими Штатами Керівної ради Іраку, діяльність якої Вашингтон назвав неефективною.
Для обговорення нової політичної стратегії глава американської адміністрації в Іраку Пол Бремер був терміново викликаний у Вашингтон для проведення негайних консультацій із держсекретарем США Коліном Пауеллом, главою Пентагону Дональдом Рамсфельдом та радником президента США з питань національної безпеки Кондолізою Райс. Бремер дав досить драматичну оцінку нинішній ситуації в Іраку, натякнувши навіть на свою можливу політичну «капітуляцію». За словами Бремера, якщо ситуація в Іраку й надалі погіршуватиметься, він не зможе виконувати свою політичну місію в цiй країнi.
Вашингтон, схоже, втрачає «рівновагу» в Іраку. Щодня атаки на сили американської коаліції стають інтенсивнішими. Нарешті США назвали «війною» те, що раніше прийнято було вважати «операцією зачистки». «Війна після війни» — так експерти характеризують сьогоднішню ситуацію в Іраку. Адже кількість жертв коаліційних сил від часу проголошення Бушем кінця військової операції в Іраку перевищила втрати, яких зазнала коаліція під час самих бойових дій проти режиму Саддама Хусейна. Останньою краплею став теракт у Насирії, коли бензовоз із двома смертниками протаранив штаб-квартиру італійської воєнізованої поліції. Унаслідок атаки загинула 31 особа, iз них 19 — італійці. Це найбільші втрати серед італійських військових після Другої світової війни. У звіті, який ЦРУ направило Білому дому, міститься попередження про нові загрози. Згідно з документом, невдоволення іракського народу діями Вашингтона дедалі більше зростає та сягає точки кипіння. Відповідно збільшилась сама кількість повстанців, готових до нових терактів проти міжнародної коаліції. Документ застерігає, що шиїтське населення, яке складає етнічну більшість країни, може приєднатися до мусульман-сунітів, які борються з американською коаліцією за допомогою терактів та диверсій. Актуальність цього попередження підтверджує сама географія останніх терористичних акцій. Донедавна центром нападів залишалися Багдад та так званий «сунітський трикутник» на півночі та заході від столиці. Останній же теракт у Насирії свідчить про те, що до партизанської війни в Іраку долучилося мирне до цього часу шиїтське місто.
Усе це змусило Вашингтон змінити свій політичний «фронт». Неспроможність самотужки приборкати диверсантів та поновити нормальне життя в Іраку змусило Штати шукати альтернативу та ініціювати передачу влади іракцям якомога швидше. Ще одна причина такої «гарячки» — президентські вибори, які пройдуть у Сполучених Штатах вже наступного року. Тема ж Іраку може стати больовою точкою для нинішньої влади.
КОМЕНТАР
Набіль РАШВАН, експерт із близькосхідних питань
Сполучені Штати дуже добре підготувалися до воєнної кампанії в Іраку, але погано — до перебування в повоєнній країні. Опозиціонери, які переважно жили до війни за кордоном, надавали недостовірну інформацію про становище в Іраку, про самих іракців. Саме цим і можна пояснити те, що американцям не вдалося оперативно зреагувати на ситуацію. Вакуум у державному управлінні Іраку також відіграв не останню роль у тому, що у країні активізувався рух опору. Слід якнайшвидше передати владу до рук конкретних людей, слід організувати конкретні органи влади з конкретними повноваженнями. Не можна керувати в Іраку по-американськи: потрібно враховувати специфіку настроїв і традицій іракського суспільства, що навряд чи під силу одній лише тимчасовій адміністрації США у Багдаді. Звісно, американці мають досвід у плані «прищеплення» демократії. Яскравими прикладами є Японія та Західна Німеччина після Другої світової війни. Такий досвiд потрібно використати, але й враховувати при цьому багато інших обставин. Зокрема, у стабільності Іраку не зацікавлені багато арабських держав. Демократія в Іраку може спричинити хвилю опору в інших країнах арабського світу, де більшість режимів не обрані народом. До речі, американська влада повідомляє, що їй вдалося заарештувати в Іраку близько 5 тис. бойовиків із Сирії, Палестинської Автономії, Ірану... Тому існують побоювання, що підтримка дестабілізації Іраку ззовні може незабаром посилитися. А цього не можна допустити. Тим більше, що зараз значно змiнилася форма протистояння коалiцiйним силам в Iраку. Організуються теракти, але відсутнє пряме протистояння зі зброєю в руках. Це може свідчити тільки про одне — лідери руху опору переживають кризовий період через відсутність коштів. Вважаю, що іракці самі будуть здатні врегулювати ситуацію, відновити у країні порядок. Перше завдання — забезпечити нормальне функціонування збройних сил, правоохоронних органів і судової влади. Підтримка міжнародної спільноти при цьому є не тільки бажаною, але й обов’язковою. Будь-яка іракська влада не винесе того «багажу» проблем, які накопичилися останнім часом. Підтримка стосується багатьох сфер: безпеки, соціальної сфери, промисловості тощо. У результаті хорошим підсумком демократизації Iраку могли б стати зміни і в інших країнах регіону.
