— Як, на вашу думку, ситуація навколо Тузли вплине на відносини між Україною та Росією?
— Загострення в українсько-російських відносинах, на мій погляд, веде в безвихідь. Складається враження, що російська сторона намагається скористатися з неврегульованості питання морського кордону між двома державами. Протягом останніх років і Президент України, і зовнішньополітичне відомство доклали чимало зусиль для налагодження добросусідських відносин. Зараз ми повинні зробити все можливе для того, щоб зберегти необхідний рівень партнерства і взаємоповаги. Особисто мене непокоїть несподівана ініціатива російської сторони споруджувати дамбу без узгодження з Україною. Важко навіть дати однозначне пояснення цьому факту, що все більше і більше набуває гострого характеру. Я як ніколи стурбований тональністю обговорення проблеми і веденням дискусії у воєнно-політичному ключі. Гадаю, політикам не роблять великої честі прогнози про посилення конфлікту аж до можливого застосування сили. Цього не потрібно робити. Українська дипломатія, як і українське керівництво в цілому мають в своєму розпорядженні багато засобів, з допомогою яких можна вирішувати всі проблеми політичними методами. Тому перше, що варто було зробити, — не затягувати зростаючого конфлікту. Необхідно організувати зустріч експертів, які б обмінялися думками з приводу ситуації, що склалася навколо будівництва дамби. Гадаю, було б бажано провести засідання експертів на самому острові Тузла iз залученням місцевого керівництва — як із російського, так і з українського боку. Необхідно активізувати переговорний процес щодо делімітації частини державного кордону в акваторіях Азовського моря та Керченської протоки. Усі, хто займається українсько-російськими відносинами, мали б повернутися до тих договірних документів, які на сьогоднішній день регулюють прикордонне співробітництво і визначають лінію кордону між нашими країнами. Я хотів би нагадати, що кордон між Україною та Росією було встановлено ще за часів Радянського Союзу. Росія (як, власне, і Україна) ще в договорі від 19 листопада1990 року, до підготовки якого я був безпосередню причетним, підтвердила, що сторони поважатимуть територіальну цілісність одна одної. Про це ж саме йдеться у відповідних угодах про створення СНД. Москва підтвердила непорушність кордонів також у другій статті Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією від 31 травня 1997 року. Такою ж договірно-правовою основою слугує лінія кордону в Керченській протоці, встановлена ще між УРСР і РРФСР указом Президії Верховної Ради Радянського Союзу про передачу Кримської області. Географічне накреслення кордонів між двома республіками було підтверджено у відповідних картах. Отож, договірно-правова база чітко визначає державний кордон. Тому, звичайно, ми робитимемо все можливе, щоб не допустити його порушення.
— Вам не здається, що на нинішньому етапі компроміс між Україною та Росією в питанні розмежування морських просторів просто неможливий, оскільки сторони стоять на абсолютно різних позиціях?
— Як дипломат я завжди був і залишаюся переконаним, що на пошук взаємоприйнятного рішення сторони може вивести переговорний процес. І неважливо, скільки такі переговори триватимуть. Я згоден, що на сьогоднішній день ми поки що перебуваємо на різних позиціях, але це не повинно зупиняти процес обміну думками.
— Як гадаєте, «тузлинська криза» стане каталізатором у вирішені прикордонного питання з Росією чи, навпаки, гальмом?
— Я вірю в те, що ми зможемо порозумітися. Не можна допустити, щоб спорудження дамби призвело до подальшого загострення в українсько-російських відносинах. Я вірю в те, що у нас є достатньо сил, достатньо волі для цього. Переконаний, що і російська сторона не зацікавлена в тому, щоб загострювати відносини з Україною. Разом ми зробимо все можливе, аби уникнути подібних непорозумінь. Необхідно вирівняти ситуацію, вийти на компромісний рівень. Найголовніше — зняти напруження, змінити тональність наших дискусій, уникнути загрозливої риторики, яка присутня зараз при обговоренні питання будівництва дамби.
— Як би ви оцінили реагування України на «тузлинську» ситуацію? У Росії стверджують, що в Києві вдалися до істерики без будь-яких підстав — мовляв, дамбу будували на російській території...
— В Україні ніхто не зчиняв істерики. Наші заяви і дії були максимально виважені і водночас містили ті застережливі сигнали, які російська сторона, принаймні дипломати, мала б помітити. Вважаю, що дуже чітко з цього приводу висловився наш Президент — так сусіди не роблять. Мені здається, що російська сторона опосередковано визнає той факт, що вона своєчасно не проінформувала українську сторону про наміри щодо будівництва дамби. Ми й на сьогодні ще не знаємо достеменно, що переслідує російська сторона, споруджуючи насип. Можна навести побутовий приклад: добрі сусіди завжди порадяться, перед тим як щось будувати біля межі, яка розподіляє їхні садиби. Подібна ситуація і в випадку з дамбою. Цього можна було уникнути, якби російська сторона своєчасно поінформувала Україну про суть своїх намірів.
