Згідно з результатами соціологічного опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), противників вступу України до Єдиного економічного простору з Росією, Білоруссю і Казахстаном серед українців більше, ніж прихильників. Дослідження проводилось на замовлення Інституту відкритої політики з 26 вересня по 6 жовтня 2003 року. Було опитано 1010 респондентів у всіх регіонах України. Респондентів попросили відповісти на запитання: «Чи підтримуєте ви угоду про створення Єдиного економічного простору Росії, України, Білорусі і Казахстану, якщо вiдповiдно неї частину суверенітету України буде передано регулюючому органу, в якому Росія матиме абсолютну більшість голосів і рішення якого будуть для України обов’язковими?» На підтримку такої угоди висловилися 31,3% опитаних, проти — 44,3%, вагалися з відповіддю — 18,3%, взагалі цим не цікавляться — 4,4%, не відповіли — 1,7%.
Цікаво те, що попередні опитування громадської думки з цього приводу (до підписання відповідного документа в Ялті чотирма президентами) свідчили про явне бажання українців «об’єднатися» з братнiми пострадянськими республіками, іншими словами, увійти до ЄЕП. Про причину таких змін «соціології» «День» вирішив поцікавитися у завідувача відділу політичного аналізу КМІС Михайла Міщенка:
— Очевидно, тут можна назвати дві причини. І найголовніша полягає не у даті проведення опитування, а у формулюванні запитань для респондентів. Якщо у дослідженнях, що проводилися влітку, запитання формулювалися навколо ставлення до угоди взагалі, без конкретизації окремих положень, то тут йшлося саме про створення так званого регулюючого органу, якому має бути передано частину суверенітету України і більшість голосів в якому матиме Росія. Найiмовiрнiше, за все саме згадка про передачу частини суверенітету України і викликала таку різницю у відповідях. Крім того, коли влітку проводилися подібні опитування, ще взагалі було не відомо, які саме положення ввійдуть до цієї угоди. І ЗМІ більше акцентували увагу на тому, що результатом підписання угоди про ЄЕП буде створення зони вільної торгівлі. А більшість населення, дійсно, позитивно ставиться до створення зони вільної торгівлі з цими чотирма країнами. Я вважаю, що це головні чинники, які, звичайно ж, між собою взаємозв’язані. Думаю, що якщо і зараз поставити запитання в загальному плані (за угоду або проти), не акцентуючи уваги на передачі частини суверенітету, то відповіді відрізнятимуться від тих, що було отримано у ході цього останнього дослідження.
— А як ви поясните такий зв’язок: чим вище рівень освіти респондентів, тим більше серед них противників вступу України до ЄЕП?
— Значною мірою це пов’язано ще і з віком. У нас чим старші люди, тим нижчий у них рівень освіти. А представники старшого покоління традиційно більш орієнтовані на реставрацію СРСР, на відновлення того порядку, що існував раніше. Негативне ставлення до ЄЕП — це позиція інтелектуальної еліти, що традиційно у нас більше орієнтована на Захід. Взагалі ті люди, які більш сприйнятливі до нових соціокультурних віянь, у більшій мірі орієнтовані на Захід. Люди з вищою освітою і є тією частиною соціуму, яка дуже сприйнятлива до сучасних культурних тенденцій, не у значенні витворів мистецтва, а у значенні певних інформаційних потоків і певних соціокультурних стандартів. Це обумовлює велику схильність освічених людей до орієнтації на Захід і більш негативне ставлення до орієнтації на Росію.
— Чому практично рівні частини населення України виступають за вступ до ЄЕП і за вступ до ЄС?
— Точніше, населення одночасно виступає і за ЄЕП, і за ЄС. Тобто існує певна амбівалентність орієнтацій. Це можна пояснити тим, що значна частина населення хотіла б мати тісні зв’язки як із західними сусідами, так і зі східними. У цьому випадку у відповідях на запитання щодо ставлення до ЄЕП і ЄС ця тенденція знаходить відображення. Звичайно, формально це узгодити дуже складно, оскільки не можна бути одночасно членом і ЄС, і ЄЕП. Подібні відповіді відображають дуалістичні орієнтації населення. Обивателі не задумуються над тим, як це можливо насправді, а просто висловлюють свою позицію щодо ставлення до західних і східних сусідів.