За багатовікову історію людство пережило масову загибель людей у незліченних війнах, що супроводжувалися колосальними витратами: матеріальними, моральними, духовними тощо. Спроби світової спільноти зупинити кровопролитні конфлікти не мали успіху...
Для запобігання війні створено ООН, але її дії, як правило, обмежуються прийняттям резолюцій, які відображають два боки відносин між країнами. Один бік — ідеї заборони війни як засобу врегулювання міжнародних суперечок — відображено, наприклад, у договорі 1927 р., підписаному в Парижі, а також у статті 2 Статуту ООН. Другий бік — у матеріалах Гаазької конвенції 1907 р., де прямо сказано, що воєнні дії не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження. Більше того, у міжнародних документах відображено звичаї, право та обов’язки сторін, що воюють. Це, по суті, дозвіл на ведення війн. Положення, в якому є ідея заборони війни й одночасно її дозволу, є юридичним глухим кутом. За такого положення забезпечити мир не вдається, оскільки сама ідея заборони війни спирається на нормативні акти, які мають слабку юридичну силу й утрачають її при виході з них однієї або кількох сторін.
Як бачимо, ООН не може у кожному випадку реально заборонити воєнні дії, але принаймні у двох випадках допускає їх: згідно з Гаазькою конвенції 1907 р. та за рішенням Ради Безпеки.
Крім юридичного глухого кута, в міжнародних відносинах існує фактичний глухий кут — це гори зброї, у тому числі масового знищення. Народна мудрість образно свідчить, що «рушниця завжди вистрелює»... Отже, всім нам залишається тільки чекати, коли і де знайдеться людина, яка «натисне на спусковий гачок»... Так чи інакше, у світі існує реальна загроза воєнних конфліктів: глобальні та регіональні війни, тероризм, сепаратизм із застосуванням сили й інші збройні дії, що призводять до загибелі людей.
Боротьба за мир не дає цілковитої гарантії безпеки, ООН не може реально заборонити воєнні конфлікти, але людство повинне все-таки вижити.
У кожній окремій країні людське життя захищає Закон, Кримінальний Кодекс, тобто нормативний акт вищої юридичної сили. А ідею запобігання воєнним конфліктам передбачається здійснити документами на зразок договору. Це, щонайменше, дивно, якщо зважати на те, що у воєнних конфліктах гине незрівнянно більша кількість людей.
Сьогодні реальність така: законодавчо воєнні конфлікти не заборонені, а покарання (суд) тих, хто розв’язав воєнний конфлікт, застосовується лише в разі так званого неправильного ведення його й лише після того, як загублено багато людських життів і витрачено колосальні кошти.
Напрошується висновок: воєнні конфлікти слід заборонити законодавчо, потрібен нормативний акт вищої юридичної сили, тобто Закон, за межі якого не можна виходити, який обов’язковий до виконання. Здійснити це можна принаймні двома шляхами. Шлях перший. Відомо, що у кожній країні пропаганда війни заборонена Законом, Конституцією. Необхідно одразу доповнити: заборонена підготовка і ведення воєнних конфліктів. У цьому випадку керівник країни опиняється під подвійним контролем і подвійною відповідальністю при невиконанні такого доповнення: перед своїми законами, Конституцією й перед світовою спільнотою через ООН, яка може застосувати санкції, як, наприклад, до країн, де порушують права людини тощо. Припустімо, що цим частково буде ущемлено суверенітет країни, але на це слід іти задля порятунку життя людей.
Другий шлях. Необхідне реформування ООН. Потрібно надати ООН можливість прийняти хоч би один спеціальний Закон для захисту найголовнішого права людини — права на життя.
У цьому плані пропоную:
1. ООН повинна виключити з міжнародного права й скасувати дію міжнародних нормативних актів, що дозволяють ведення воєнних конфліктів, зокрема матеріали Гаазької конвенції 1907 р. у цій частині.
2. ООН повинна рекомендувати кожній країні внести до Конституції (або законів) статтю (або доповнення) про заборону підготовки та ведення воєнних конфліктів і наполягти на виконанні цієї рекомендації.
3. ООН повинна ухвалити Закон, що забороняє підготовку і ведення воєнних конфліктів і внести його до міжнародного права.
4. Включити в поняття «підготовка воєнного конфлікту» розробку ядерної, бактеріологічної, хімічної зброї масового знищення, навчання терористів і бойовиків, які можуть загрожувати життю людей.
Ухвалений Закон гарантуватиме мир, а гарантія його виконання має бути відображена в статтях закону, серед яких формування військової коаліції країн-гарантів (у разі необхідності) зі статусом військ ООН.
Позитивних боків Закону дуже багато, якщо підкреслити тільки одну — збереження життя людей, то зрозуміло, що складнощі його прийняття необхідно подолати.
Навіть якщо вважати прийняття запропонованого Закону справою не сьогодення, то однаково необхідно вже сьогодні інформувати громадськість про можливе вирішення вічного питання — припинення масового вбивства людей у воєнних конфліктах. Збережімо нашу Землю прекрасною й населеною щасливими людьми!
