У результаті попадання ізраїльської ракети в житловий будинок у секторі Газа було поранено одного з лідерів угруповання ХАМАС і як мінімум двох осіб вбито.
Коли стався удар, Махмуд аль- Захар стояв біля дверей свого будинку. Його винесло на вулицю вибуховою хвилею, і він отримав легке поранення в спину. Загинув 20-річний син аль-Захара. Дружина лідера ХАМАСу знаходиться у дуже важкому стані. Ситуація на Близькому Сході, схоже, знову увійшла у звичну стадію. Взаємні атаки, які було припинилися із приходом до влади нового прем’єр-міністра Махмуда Аббаса, поновилися. Обидвi сторони проводять акції відплати із миттєвою швидкістю. Так, що інколи видається неможливим з’ясувати, хто ж був ініціатором чергового кривавого протистояння. Ізраїль згадує про 19 серпня, коли терорист із ХАМАСу підірвав автобус із євреями в Єрусалимі. Палестинці згадують про суботню акцію ізраїльської армії, коли Тель-Авів намагався вбити духовного лідера палестинців Ахмеда Ясіна. Нібито у відповідь на цей замах палестинські бойовики спланували останні два теракти. У вівторок в Ізраїлi з інтервалом у кілька годин були підірвані військова база і студентське кафе. Відповідальність за теракти, унаслідок яких загинули 15 осіб, взяло угруповання ХАМАС. Ізраїльський прем’єр-міністр Аріель Шарон одразу перервав свій візит до Індії і відбув додому, де й було сплановано акцію у відповідь.
Останні події на Близькому Сході показали, що війна в регіоні триває, а тому про план мирного врегулювання «дорожня карта», який намагалися реалізувати американці, можна забути. Могильниками миру, схоже, стали усі причетні до близькосхідного мирного процесу. Тут може йтися і про Ізраїль, який, хоч вітав прихід до влади Аббаса, однак не доклав необхідних зусиль, аби переговори з ним не переривалися. Зрозуміло, що Аббас не міг цілковито відповідати за ситуацію на палестинських територіях, однак і Ізраїль не поспішав іти йому на зустріч. Одночасно ведення переговорів і будівництво захисної стіни — вже це свідчило, що миру, який би грунтувався на довірі, в регіоні не буде. Рано чи пізно в котроїсь із сторiн обов’язково мав увірватися терпець. Не меншою мірою зрив переговорів стосується Сполучених Штатів, котрі зайвий раз не можуть натиснути на Ізраїль, аби Тель-Авів не зловживав своїм пріоритетним становищем у мирному процесі. Не меншою мірою винуваті палестинці. Зрозуміло, окупований має право на боротьбу, однак не тоді, коли мирні переговори можуть бути зірвані навіть від незначного шуму. Що вже говорити про вибух, від якого гинуть десятки людей!
Не дуже затишний фон супроводжує початок виконання прем’єрських обов’язків Ахмеда Куреї, поки що керівника палестинського парламенту. Його відносять до прибічників Ясіра Арафата. Більше того, вважається, що новий керівник палестинського уряду буде повністю підпорядкований лідеру Автономії, котрий досі перебуває у блокаді. Варто зауважити, що і США, і Ізраїль відмовляються вести переговори з Арафатом. Перші прагнуть, аби він відійшов з політичної арени, другі були б раді, якби він взагалі зник із регіону і відбув в еміграцію. Блокада Арафата, до слова, й згубила Махмуда Аббаса. Арафат дуже побоювався втрати влади, а тому, зрозуміло, не сильно вітав успіхи глави уряду в зовнішній політиці. Офіційна хроніка замовчує, чи перешкоджав Арафат діяльності Аббаса, однак це цілком могло статися. Оглядачі звертають увагу, що Куреї в одній із перших своїх заяв одразу звернувся до світової спільноти, яка б змусила Ізраїль зняти блокаду з Арафата. Вочевидь, Куреї сподівається, що свобода палестинського вождя створить більш сприятливі умови для його власної діяльності.
Утім, останні події можуть зірвати будь-які наміри — навіть найблагородніші — як палестинського, так і ізраїльського урядів. На вулицях знову лунають вибухи, знову ллється кров, в інформаційних зведеннях знову підраховують сумні цифри жертв уже трирічного протистояння. Разом із останніми загиблими кількість смертей за період інтифади становить 3413. Із них 2595 — палестинці, 818 — ізраїльтяни...
