Цього року студентські аудиторії України прийняли близько шестисот тисяч студентів. Цим числом визначається кількість проліцензованих місць у ВНЗ країни, які гарантують отримання справжнього диплома державного зразка в навчальних закладах. Стати «нелегальним» студентом можна і в державному ВНЗ, якщо тільки цей вищий навчальний заклад не має спеціальної ліцензії на навчання за обраною спеціальністю. Виявляється, ліцензій навчальні заклади повинні мати багато. Перша — на саме право відкриття вищого навчального закладу, а потім ще стільки, скільки спеціальностей пропонують на вибір абітурієнтам. Коли ВНЗ отримав дозвіл навчати студентів, то після випуску перших фахівців держава перевіряє ще й якість професійної підготовки випускників, і, якщо ця якість достатня, цей навчальний заклад ще отримує й відповідну акредитацію, сертифікат на видачу державного диплома. Ця акредитація також, як і ліцензія, стосується як вищого навчального закладу загалом, так і кожної спеціальності, за якою він має намір готувати професіоналів. На жаль, аж ніяк не кожен абітурієнт знає, що має право поцікавитися такими документами.
Нещодавно уряд України затвердив новий порядок ліцензування послуг у сфері освіти і розробив положення про Державну акредитаційну комісію. Нині Міністерство освіти і науки детально продумує умови надання освітніх послуг і систему контролю за дотриманням цих ліцензійних умов. Раніше видачею ліцензій займалися експертні ради. Створювали їх у конкретних вищих навчальних закладах, які з даної спеціальності вважалися базовими. Сьогодні ж усі повноваження з ліцензування навчальних закладів переходять до Міністерства освіти, а система отримання дозволу на надання послуг в освіті значно ускладнюється, оскільки у ній братиме участь більша кількість людей. Чи не створить такий підхід непотрібних додаткових перешкод у розвитку нашої освіти і для чого власне потрібні додаткові бюрократичні процедури? З цим запитанням «День» звернувся до начальника Управління ліцензування, акредитації і нострифікації МОН України Володимира ДОМНИЧА .
— Це необхідно зробити для того, щоб захистити наших громадян від отримання неякісної освіти. Сьогодні всі навчальні заклади прагнуть заробити якнайбільше грошей. Це стосується як приватних, так і державних, у яких передбачаються платні послуги. Багато ВНЗ почали відкривати свої філіали, і аж ніяк не завжди діяльність останніх ліцензована. Особливо привабливим виявився Крим. Там можна зустріти навіть навчальні заклади іноземних держав, які не мають відповідних документів, що легалізують їхню діяльність. Усього впродовж цього року через невідповідність якості освітніх послуг стандартам, прийнятим в Україні, було закрито 22 ВНЗ. Новий порядок отримання ліцензій навчальними закладами хоч і ускладнює життя у нашій освіті, але зате робить її прозорішою і демократичнішою. Раніше базовий ВНЗ був зацікавлений не допустити на ринок конкурента і міг скористатися своїм правом вплинути на видачу ліцензії сусідам, які вирішили відкрити у себе нові спеціальності. Тепер таке свавілля буде виключене, оскільки до експертної комісії входитимуть представники різних вищих навчальних закладів, які територіально не будуть зацікавлені в таких потенційних студентах. Згодом ліцензійну справу має розглянути Експертна рада, а потім і Державна акредитаційна комісія.
— За якими критеріями можна відрізнити якісні освітні послуги від неякісних?
— У вищому навчальному закладі половина викладачів повинна бути штатними співробітниками і лише 50 відсотків можуть складати сумісники. Це потрібне для того, щоб не порушувався навчальний план і дисципліни вичитували студентам без порушення принципу доступності у піднесенні знань, а не підлаштовувалися під можливість приїзду на периферію тих чи інших викладачів. А ще має бути забезпечений якісний викладацький склад, коли доктори наук мають становити у штаті не менше нiж десять відсотків. Такий суворий порядок ліцензування не зачепить школи і дошкільні установи — ними займатимуться відповідні органи на місцевому рівні.
Ще б я порадив під час вибору місця навчання цікавитися реальними результатами працевлаштування випускників даного ВНЗ. У всьому світі це найяскравіший показник престижності навчального закладу. У нас ще не кожен випускник школи замислюється над реалізацією своїх можливостей після здобуття вищої освіти, на першому місці чомусь опиняється одномоментна престижність деяких спеціальностей. Це й штовхає навчальні заклади до того, щоб відкривати у себе якнайбільше «модних» спеціальностей.
