Серед безлічі цифр, які називали вчора на «круглому столі» «Управління державною власністю», який проводило Мінекономіки й євроінтеграції за підтримки проекту «Діалог для реформ», найбільше, мабуть, вразила найменша з почутих. Відповідаючи на запитання міністра Валерія Хорошковського про заробітну плату, генеральний директор державного підприємства «Завод ім. Малишева» (одне з найбільших підприємств країни, що виробляє в основному бронетанкову техніку) Геннадій Гриценко сказав, що його зарплата (за контрактом) становить 1000 гривень. Міністр залишив цю інформацію без коментарів. Але було зрозуміло, що саме тут криється корінь проблеми ефективності управління державною власністю. А точніше — відсутність у країні відповідної системи управління.
Проте, незважаючи на заявлене організаторами цього заходу прагнення розібратися у суті проблеми і мало чим відмінні висновки учасників дискусії (держава сьогодні не управляє власністю, що залишилася в її розпорядженні, у зв’язку з чим практично не отримує від неї відповідних доходів), справжня тема ледь проглядала з-під порядку денного. Бо насправді йшлося здебільшого про те, кому управляти держвласністю. Внутрішнє напруження дискусії визначалося ціною питання: кількість держпідприємств становить усього 5,4%, але за обсягами продажу на них припадає приблизно третина виробництва у країні.
Сили провідних претендентів на цей величезний пиріг (Фонд держмайна і Мінекономіки, які представляли В. Хорошковський і перший заступник глави ФДМУ Євген Григоренко), на перший погляд, виглядали нерівними. За ФДМУ був нещодавній указ Президента про повернення Фондовi всіх корпоративних прав держави. Щоправда, одночасно дуже сильно працювала «проти» відсутність закону про Фонд. Розпочинаючи розмову, Хорошковський досить рішуче заявив, що дискусія послугує основою для розробки стратегічного документа, який ляже в основу рішення уряду. А годиною раніше, відповідаючи на запитання «Дня», міністр говорив, що для нього байдуже, хто конкретно у державі управлятиме корпоративними правами. Але водночас небезсторонньо відгукнувся про відповідне ліквідоване нині агентство, яке переслідувало мету легально проводити приховану приватизацію держмайна. Серед аргументів, висунутих Мінекономіки з метою перегляду стратегії управління держвласністю, були застаріла чинна законодавча база, а також те, що єдиний інструмент контролю за станом держвласності — фінансовий план підприємства — аналізують саме у цьому відомстві.
«Візаві» Хорошковського Є. Григоренко у всіх бідах держсектора звинуватив чиновників, які отримують (в умовах відсутності законів) ефект від ручного управління. Тому, з його слів, яке б конкретне відомство, Мінекономіки чи ФДМУ, не управляло державними корпоративними правами, результату не буде. Григоренко, найiмовiрнiше, за все, ратує за те, щоб насправді сконцентрувати управління майновими правами держави в його відомстві (сьогодні 50% корпоративних прав держави, з його слів, у розпорядженні «Нафтогазу України» і Держкомзв’язку), підпорядкувавши йому професійних керівників підприємствами і господарськими об’єднаннями.