Нагадаємо, що 23 лютого президенти України, Росії, Білорусі та Казахстану домовилися до серпня, або навіть до липня, підготувати концепцію простору, а до вересня 2003 року — угоду про формування ЄЕП, узгодженої економічної політики з ряду напрямів, гармонізації відповідного законодавства і створення єдиної регулюючої міждержавної незалежної комісії з торгівлі і тарифів. Підписати ці документи, мабуть, є намір під час вересневого саміту СНД в Ялті. А напередодні тут пройде міжнародний науковий симпозіум на тему зони вільної торгівлі «Механізми впровадження й оптимального функціонування зони вільної торгівлі між державами-учасницями СНД». Цей захід, який проводять за розпорядженням Президента України Леоніда Кучми, стане не тільки своєрідною прелюдією до розмови про єдиний економічний простір. Тільки зрушивши з мертвої точки цей камінь, що має назву зони вільної торгівлі, «четвірка» СНД зможе рухатися далі. І зрозуміло, що між досить несподіваними для громадськості лютневими деклараціями президентів і запланованими тоді ж на осінь угодами лежить досить нерівна дорога, яку вже не так легко пройти за встановлений термін.
Настрій у будівників простору найрішучіший.
Голова групи високого рівня, яка цього тижня повинна зібратися у Мінську, віце-прем’єр Казахстану Карім Масімов вважає, що створення «четвіркою» єдиного економічного простору не перешкоджає вступу до СОТ чи навіть Європейського Союзу. Принципи, на основі яких розробляють концепцію створення ЄЕП, відзначив К. Масімов, передбачають формування єдиного економічного простору в рамках «четвірки» на ринкових умовах — на принципах СОТ.
Українська сторона нібито ще блукає в чотирьох соснах єдиного простору. Прем’єр-міністр Віктор Янукович, з одного боку, висловлюється за найшвидше наповнення конкретним значенням прийнятих на рівні глав держав рішень. Водночас він зазначає, що критерії створення як зони вільної торгівлі, так і єдиного економічного простору будуть узгоджені тоді, коли це буде взаємовигідно. «Коли ми побачимо цей шлях, який пролягає через законодавчу систему, тоді ми діятимемо найрішучішим чином», — підкреслює прем’єр.
Слова прем’єра про «економічну вигоду» є резонними. Річ у тому, що серед країн СНД позитивне сальдо у взаємній торгівлі спостерігається тільки у Росії. Як відзначається у матеріалах Міждержавного статкомітету СНД, сальдо торгівлі (різниця між експортом та імпортом) Росії з країнами СНД за січень—лютий 2003 року становило $1 млрд. 61,7 млн. (експорт — $2 млрд. 701,7 млн., імпорт — $1 млрд. 640 млн.). Тоді як найбільший зовнішньоторговельний дефіцит у торгівлі з країнами СНД у цей період відзначено в Україні — $943,7 млн.
Ця ситуація не може не призводити до докорінних відмінностей у підходах до реалізації рішень щодо зони вільної торгівлі і єдиного простору. Зацікавлена в збереженні статус-кво Росія при цьому може вдавати, що готова пожертвувати ним заради цілей «четвірки», зате інших її членів і, насамперед Україну, можуть далеко не у всьому влаштовувати саме ці цілі.
Зокрема, президент РФ Володимир Путін заявляє, що «четвірка» прагне синхронізувати роботу iз вступу до СОТ і висловлює задоволення тим, як йде робота iз створення єдиного економічного простору. При цьому він підкреслює, що з питань вступу до СОТ у рамках «четвірки» «є серйозні розбіжності». І справді, Мінекономіки України наполягає на збереженні конфіденційності двосторонніх угод про доступ до ринків товарів і послуг із членами СОТ. Саме так прокоментував держсекретар міністерства Валерій П’ятницький можливості двох країн синхронізувати процес вступу до СОТ, тоді як Росія наполягає на своїй вимозі про синхронізацiю. Вiдтак уявляється вельми розумною порада економіста Андерса Ослунда, опублікована в попередньому номері «Дня», припинити цю «співпрацю» і долучитися до змагання за те, хто першим вступить до СОТ.
Проте це неконцептуальне розходження лідерів «четвірки» можна обговорювати. Абсолютно нереальним нині постає компроміс у таких питаннях, як вільна економічна зона, митний і валютний союзи, а також у створенні міждержавного органу, відповідального за торгові і митні тарифи. Схоже, Україна в цих питаннях вже визначила як свої пріоритети, так і кордони можливих угод. Науковий консультант Президента України, доктор економічних наук Антон Філіпенко в бесіді з «Днем» відзначив, що в принципі до вступу до ЄЕП Україну підштовхує відомий документ Євросоюзу під назвою «Ширша Європа», з якого випливає, що протягом найближчих 10 років не може йтися про вступ і якусь інтеграцію України, Росії, Молдови до ЄС. А «четвірка», на думку Філіпенка, може забезпечити нашій країні певний досвід інтеграційної співпраці, який знадобиться тоді, коли відкриється можливість для вступу до інтеграційного об’єднання більш високого рівня. «Нам потрібно вчитися працювати в інтеграційних об’єднаннях різного типу», — вважає вчений. Він нагадав про ту роль інтеграційного трампліна, яку зіграла для країн Східної Європи Вишеградська група, і підкреслив, що аналогічне значення може мати для України ЄЕП. Якби не одне «але»: навівши цю історичну паралель, Філіпенко відзначив, що вона була б цілком правомірною, коли б не Росія, у якої дещо інший вектор розвитку і взаємодії з ЄС.
Директор економічних програм Центру Разумкова Володимир Сіденко в розмові з «Днем» також підкреслив, що українська сторона бачить шляхи створення ЄЕП під дещо іншим кутом, ніж інші члени «четвірки». При цьому вона базується на гiркому досвіді інтеграції в рамках СНД, отриманому впродовж минулих років. Тому Україна, зі слів Сіденка, передусім виступає за поступовість та еволюційність цього процесу, який повинен просуватися по мірі створення відповідних умов. Тому сьогодні Україна вважає єдино реальною постановку питання про створення в рамках «четвірки» зони вільної торгівлі, тоді як усі інші компоненти цього простору відносить до питань майбутнього. Інші учасники виступають за швидкий фронтальний наступ, спрямований на паралельне будівництво єдиного ринку капіталів і робочої сили, максимальне узгодження економічної політики на основі спільних стандартів (як передбачає Сіденко, стандартів Росії). При цьому головне, говорить експерт, що Україна бачить єдиний простір як продовження свого євроінтеграційного курсу, а не як альтернативу йому. Це утрудняє пошук узгодженої моделі ЄЕП, який вестимуть цього тижня в Мінську, вважає Сіденко. При цьому він зазначає, що Захід підтримуватиме Україну в її прагненні створити в рамках СНД зону вільної торгівлі, оскільки йому імпонує Україна, яка співпрацює зі своїми сусідами в режимі вільної торгівлі. Але якщо це буде форма інтеграції, що орієнтується на якісь моделі на кшталт ЄврАзЕс, що не виправдали себе в минулому, то тут підтримки із західних столиць не буде.
