«Торік понад один мільйон гривень задекларували 170 громадян, а один — навіть 40 мільйонів. На сьогодні остаточних цьогорічних даних ще немає, але з впевненістю можу сказати, що минулорічний показник вже перевершено.»
Податкове середовище є в Україні найважливішим фактором стримування економіки, вказується в «Доктрині приватної ініціативи», розробленій координаційно-експертним центром об’єднань підприємців України. При цьому податкова політика держави, за визначенням авторів «Доктрини», побудована на подвійних стандартах: на словах декларується зниження податків, а насправді загальний рівень податків не змінюється або навіть підвищується. У «відповідь» підприємці удосконалюють методи управління незадекларованими грошовими потоками та застосовують нові схеми непрямого інвестування, вказують «доктринери» і закликають до відмови від проекту Податкового кодексу, прийнятого у другому читанні наприкінці 2001 року. Словом, податкову ситуацію можна назвати неоднозначною. Офіційні заяви, до яких можна віднести й інтерв’ю з начальником управління оподаткування фізичних осіб ДПАУ Сергієм ЛЄКАРЕМ, виглядають більш оптимістично.
— Сергій Іванович, закінчився строк подачі податкових декларацій фізичними особами. Який головний висновок можна зробити на основі аналізу цих документів? Куди рухається країна та платники податків — до закону, чи від нього?
— Так, 1 квітня деклараційний період закінчився. ДПАУ отримала близько двох мільйонів декларацій. Тепер податкові органи приступили до проведення перерахунків, а відтак вручення податкових повідомлень громадянам, яким належить доплатити якісь кошти. Або, навпаки, повідомляють про те, які кошти мають бути повернені громадянам внаслідок переплати. Нині ми ще не маємо повних даних, але з упевненістю можемо говорити, що цього року наші громадяни (а також і компанії) сміливіше декларували свої доходи, ніж торік. Приємно, що подані декларації свідчать і про збільшення кількості громадян, яким належить декларувати доходи, і про відчутне зростання доходів кожного з них. Декларації ще продовжують надходити. Дехто знаходився за межами України, хтось хворів і перебував у лікарні, і для таких людей затримка з поданням декларації не є порушенням. А до тих, хто пропустив строк без поважних причин, або не пред’явив відповідний документ, вживаються адміністративні санкції, що, звичайно, не звільняє їх від подання декларацій. Але кількість таких людей, проти минулого року, зменшилася, і це також приємний фактор. Він свідчить, що в Україні почали краще виконувати закони. Збільшилася також кількість іноземних громадян, які отримують тут доходи і, відповідно, про них повідомляють та сплачують податки. Цікаво, що нині багато громадян (їх не десятки, а кілька сот) готові платити податки навіть з тих доходів, про які нічого не знають податкові органи. Вони задекларували доходи понад 50 тисяч гривень, а отже свідомо платять значні суми. Це — знакові рішення, які свідчать про відчутні зміни у ситуації в нашій країні. Однак не можна замовчувати і протилежні факти, коли податкові органи виявляють людей, що мали б подавати декларації та сплачувати податки, але не зробили цього. Відрадно лише, що цього року такі громадяни, отримавши відповідне повідомлення податкової, з’ясували усі необхідні обставини і повідомили про бажання сплатити податки. Їх також було набагато більше, ніж торік. Отже, можна свідчити, що податкова культура в Україні цього року відчутно зросла.
— Незабаром парламент розглядатиме і, будемо сподіватись, ухвалить закон про оподаткування фізичних осіб, яким будуть знижені відповідні ставки. Чи не зазнає від цього втрат бюджет країни? Чи є нині згода політичних груп щодо цього, адже комусь доведеться й втратити?..
— Ініційований урядом проект даного закону прийнято у першому і другому читаннях. Він концептуально змінює ситуацію. Сьогодні діє п’ять ставок оподаткування: 10, 15, 20, 30 і 40 відсотків від отриманого доходу. Проект закону на найближчі три роки передбачає єдину ставку — 13 відсотків. Це дає реальну можливість припинити відповідні бесіди щодо легалізації тіньової економіки, бо таким чином уряд і депутатський корпус роблять якщо не крок, то перші півкроку, спрямовані на легалізацію доходів громадян. Щоб дійсно зробити такий необхідний крок, питання треба розглянути в комплексі, тобто також переглянути і розміри нарахувань на фонд оплати праці. Це буде гарантією реального виведення всіх доходів з тіні.
Але різке зниження ставок, підвищення соціальної пільги (так у проекті закону називається рівень заробітної плати, що не обкладається податком і може дорівнювати для громадян, які мають доходи не більше прожиткового мінімуму, за різними пропозиціями або 50% мінімальної зарплати, або 1,4 прожиткового мінімуму, тобто 511-512 грн.) тягне за собою значне зменшення доходів бюджету. З метою компенсації цих втрат урядом і парламентом пропонуються заходи щодо розширення бази оподаткування. Зокрема, йдеться про запровадження оподаткування дивідендів. Це питання викликає дискусію. Позиція Податкової адміністрації полягає в тому, що з цього виду доходу слід збирати податок з фізичних осіб. У такому підході, на мою думку, дотримується соціальна справедливість. Будь- які доходи громадян (що перевищують рівень соціальної пільги) повинні обкладатися податками за єдиною ставкою. Саме в цьому полягає соціальна справедливість. Велику дискусію викликає також оподаткування відсотків за банківськими вкладами. Тут усе залежить від механізму оподаткування. На нашу думку, пільг при цьому не має бути. Але на першому етапі, щоб не завдати шкоди банківській системі, може застосовуватись спеціальна ставка (пропонується 5%). Наша позиція, повторюю, полягає в тому, що оподатковуватися мають усі доходи, але до кожного їх різновиду можливий свій підхід. В ході цих дискусій податкову службу звинувачують у намірі порушувати банківську таємницю. Але таке може статися лише у випадку, якщо організація, якій законом доручено утримувати даний податок, не зробить цього. Якщо банки, наприклад, утримуватимуть податки з доходів, одержаних громадянами від розміщення коштів на депозитах, то податковій немає жодного сенсу розбиратися з кожним окремим громадянином. Адже загальна сума депозитів показана в банківському звіті, і варто лише перемножити її на встановлений законодавством відсоток податку, як стає зрозумілим, виконується закон, чи ні.
— Чи варто, з точки зору Податкової адміністрації, проводити податкову амністію, без якої важко сподіватися на вихід доходів і зарплат з «тіні»?
— Вже кілька років тому уряд пропонував провести податкову амністію. Тоді йшлося по те, що громадяни, які свого часу отримали істотні доходи, але не сплатили податків, могли виконати свій обов’язок і надалі вільно використовувати свої кошти. У законопроекті йшлося про те, що така людина має подати декларацію, сплатити належні податки (за мінімальними ставками — 5 або 10%) і вийти на так званий нульовий цикл, тобто з цього моменту вона має право розпоряджатися своїми фінансами і при прирості їх у вигляді зарплати сплачувати податки тільки з цієї різниці. Це був правильний підхід. Сьогодні на розгляд парламенту внесено п’ять законопроектів про податкові амністії, і кожен має свій ухил. Один розрахований на те, щоб повернути кошти з-за кордону, інший передбачає легалізацію коштів зовсім без сплати податків тощо. Цього допускати, на нашу думку, не можна. Більше того, амністувати можна тільки сплатою податку. Хай це буде зроблено за низькою ставкою, але невідворотно. Проте, у даних проектах цього не передбачається. Позиція податкової полягає у тому, що людина, яка прагне амністувати свої кошти, повинна відобразити всі отримані доходи у декларації. Попередньо вона повинна знати, який відсоток від них їй належить сплатити у вигляді податку. А після того, як податки сплачені, а кошти вкладені в Україні, або навіть у певних випадках за її межами, вже ніхто не має права встановлювати походження цих коштів. Така наша основна ідея щодо амністії. Ми пропонуємо амністувати кошти після сплати мінімального відсотку, встановленого законодавством, тобто 10%. Але уряд запропонував 5%, розглядався навіть 1%. За таких умов це стає майже невідчутним для платників податку.
— Що ви думаєте про подальшу долю спрощених систем оподаткування, що відіграли позитивну роль у становленні малого бізнесу (це загальновизнано)? Якщо їх ліквідувати, то багато дрібних підприємців можуть знову повернутися в «тінь».
— Згоден, свого часу такі системи відіграли надзвичайно велику роль у легалізації бізнесу людей, які займалися цим без державної реєстрації і не сплачували податків. Для них були створені привабливі умови: мінімальні ставки і велика шкала (до 500 тисяч грн.). Та ця система, як виявилося, має й негативні наслідки. Знайшлися ділки, які скомпрометували спрощену систему, відмиваючи через неї кошти, перекачуючи кошти від юридичної особи на фізичну і сплачуючи мізерні суми податку. Був випадок, коли фізична особа отримала дохід за одноразовою угодою з юридичною особою на 499 тисяч 999 гривень і 98 копійок. В іншому випадку на рахунок фізичної особи було перераховано навіть мільйон гривень. І кожного разу після цього вже жодна діяльність не провадилася. Але ж закон про спрощені системи створювався не для того, щоб дати можливість зловживати їм, а для тих, хто, чесно ведучи бізнес, міг би піднятися на ноги. І вони вже зрозуміли смак підприєництва і підприємливості, створили робочі місця. Але порахуйте: якби податок з доходів фізичної особи платився за звичайною ставкою, то з 10 мільйонів гривень держава, бюджет отримали б 4 мільйони (не враховуючи нарахувань на фонд оплати праці), а при спрощеній системі громадянин, що користується цією пільгою, максимально сплатив лише 2400 гривень. Тобто насправді це також відмивання коштів. Такими порушниками, звичайно, займаються відповідні органи... Тому в умовах, коли вводиться єдина і досить низька ставка на оподаткування доходів фізичних осіб, вже немає необхідності залишати спрощену систему. При цьому ми передбачаємо, що система ведення податкового обліку має бути для дрібного бізнесу максимально спрощеною. На мою думку, такі люди (до межі 100 — 120 тисяч грн.) взагалі можуть не вести облік своїх витрат, обмежуючись лише зберіганням у хронологічному порядку документів, що дають уяву про походження товару. Але ті, хто заробляє мільйони, податок повинні платити. І в цьому ми вже знайшли порозуміння з Держпідприємництвом: треба звузити негативи та розширити позитиви, отримані внаслідок досвіду застосування спрощеної системи оподаткування. Зокрема, ми вважаємо, що спрощені системи різного роду ще мають право на життя стосовно так званих самозайнятих осіб. Але про яку спрощену систему може йтися, коли у підприємця десять або й більше найманих працівників, яким необхідно платити зарплату, перераховувати кошти на здійснення соціальних гарантій?
— Повертаючись до податкових декларацій, хотілося б дізнатися про найбільші статки нашої країни. У вас є вже список першої десятки?
— Кількість громадян, які подають декларації про значні доходи, у нас росте з року в рік. Торік понад один мільйон гривень задекларували 170 громадян, а один — навіть 40 мільйонів. На сьогодні остаточних цьогорічних даних ще немає, але з впевненістю можу сказати, що минулорічний показник вже перевершено. Відповідно набагато більше й таких громадян, хто може вважати себе напівмільйонерами. Це легальні доходи, з яких сплачені усі передбачені законодавством податки. І найголовніше, що люди в Україні вже не бояться декларувати великі доходи. Вони з гордістю платять податки в своїй країні. Та конкретних прізвищ найбагатших людей ми не маємо права називати. Що стосується кількості мільйонерів, то повні дані будуть отримані після подання всіх декларацій, їхнього опрацювання та зведення — приблизно у червні.
