Київський концерт відомого англійського музиканта почався не зовсім традиційно. Глядачів, які входили до залу «України», зустрічали прекрасні звуки: на сцені грав струнний квартет і рояль. П’ятеро чарівних юних фей виконували музику дуже популярного у всьому світі композитора Астора П’яццоли, романтичного Ференца Ліста і перекладення пісень, заради яких, власне, всі зібралися. Хедлайнер, Кріс де Бург, з’явився лише о 19.30, радісно зустрінутий уже підготовленою і налаштованою на ліричний лад публікою. Він мало змінився порівняно з його минулим приїздом до Києва, хіба що трохи «потовстішав». Подякувавши дівчатам, які залишили його віч-на-віч із глядачами, за чудову гру, він продовжив своє спілкування, в ході якого з’ясувалося, що він може сказати по-російськи «добрий день», «спасибі» та «водка». Виявилося, що він дуже живий, артистичний, вдало жартує, чудово рухається. У величезному, майже повністю заповненому залі йому вдалося створити атмосферу культурного салону. Артист працював «на живу», акомпануючи собі на роялі та електрогітарі (у минулий свій приїзд він співав у супроводі струнного квартету, з яким усе ретельно відрепетирував, нині ж у всіх трьох містах СНД, де пройшли ці гастролі: Москві, Мінську і Києві, він виступив соло. Нехитра і приємна його лірична музика має своїх численних любителів: виявилося, що в залі знаходилося чимало тих, хто знає пісні минулих років, а «Lady in Red», виконану в «точці золотого перерізу» концерту, приблизно за чверть до його закінчення, всі зустріли радісним схваленням як стару знайому.
Артист виконав кілька композицій антивоєнного, пацифістського змісту, що прозвучали у другій частині виступу. Вони здалися найбільш цікавими в музичному плані та майже драматичними, особливо пісня про Бейрут. Щоправда, авторські коментарі були дуже обережними.
Хочеться відзначити ретельну продуманість усієї програми концерту, без якої 55-річний музикант не зумів би протриматися на сцені один, без усякої сторонньої допомоги протягом майже двох годин, оскільки його пісні, в основному, мають салонний, «солодкуватий» відтінок і вимагають «своєї» публіки. Розмірковуючи асоціативно, можна сказати, що це культурне приємне вокальне музикування Кріса де Бурга, на мій погляд, дещо перегукується, з урахуванням різниці у віці, репертуарі, національності та всієї стилістики, з концертами Миколи Баскова. Щоправда, є дуже істотна відмінність на користь англійця: все, що прозвучало цього вечора, було бездоганно інтонаційно чисто та абсолютно «живцем». Виникає і ще одна паралель: два роки тому у Києві був Стінг, але тут асоціації можливі лише в двох напрямах: обидва вони британці і обом від 50 до 55 років. Концерт Стінга ніколи і ніхто з тих, кому пощастило його почути тоді, у травні 2001-го, не забуде, чого не можна сказати про виступ де Бурга, який показав просто гарний попсовий концерт, проте, безумовно «приємний у всіх відношеннях». Голос виконавця, добре відомий його шанувальникам, безумовно, як і раніше, ліричний і красивий, грає він, хоч і дуже нехитро, але впевнено, проте, так само достойно він тримається і виглядає, а пісні його мелодійні та романтичні.
