«Дорогі товариші!» — так, наче доповідь на партзборах, розпочав моноспектакль «Зачарована Десна» за повістю Олександра Довженка виконавець ролі від автора Василь Баша. І полилася полум’яна промова про завдання, що стоять перед радянськими кінематографістами, про досвід китайських товаришів, цитата Леніна про найважливіше з мистецтв — кіно, здравиця назустріч черговому ХХ з’їзду тощо. Глядачі почали переглядатися: куди ми потрапили? Але ось пролунав гонг, і нібито інший кадр iз фільму — почалися спогади про босоноге дитинство кінорежисера. Башу можна порівняти з людиною-оркестром. Не перевдягаючись, фактично стоячи на одному місці, лише голосом і мімікою, на крихітній ділянці сцени, завдяки артистичній майстерності, вiн провів перед глядачами цілу низку образів. Від діда Степана, котрий найбільше обожнював сонце, до колоритної, гострої на язик баби Марусини, що кляла за будь-яку витівку. Тут і сусіди, батьки Сашка та інші персонажі. Сінокіс, купання в річці, набіги на город, лазання по деревах...
Режисер Богдан Струтинський будує виставу, чергуючи різні фрагменти з життя відомого кінорежисера. Коли Баша (Довженко) починає надміру захоплюватися «партагітками», з’являється білявий Хлопчик (Олексій Задніпровський). Не прохопившись жодним словом, уважно дивиться на героя або починає сильно бити в тарілки, і йому вдається примусити героя замовкнути, наче той раптом зазирнув у свою душу.
Музичне оформлення Алли Загайкевич і художника Володимира Крашевського допомогло відтворити колорит Деснянського краю — батьківщини О.П. Довженка. «Курінь» нагадує ленінський курінь зовсiм не випадково. Це й спогади дитинства героя, і знак епохи, в якій він, ставши кінорежисером, створював свої стрічки. Так, він писав і говорив про любов до партії, Леніна. Однак геній Довженка в тому, що він умів описати й створити у своїх фільмах, сценаріях справжню поему, часом вихваляючи досить буденні речі. Він, романтик, бачив красу в травинці, кущику, полі, річці або ж просто в гарній днині. Як можна передати «гупання яблук» або «музику клепання коси»? А він це робив блискуче.
Спектакль «Зачарована Десна» створювався завдяки Центру ім. Леся Курбаса півтора року тому. Дуже допомогла Неля Миколаївна Корнієнко. Зіграли два спектаклі в Будинку актора, Курбасівському центрі, але то були скоріше відкриті репетиції. За словами В. Баші, упродовж всього періоду відбувалося шліфування матеріалу, режисер Богдан Струтинський міняв початок і фінал постановки, робив різні акценти в трактуванні. Нині спектакль отримав свою постійну прописку й органічно вписався в репертуар франківців.
