В Україні розпаювали понад 27 млн. га сільгоспугідь. Понад 11 мільйонів осіб, або 86,2% з тих, хто має право на приватизацію використовуваних сільськогосподарських земельних ділянок, стали їхніми власниками. Щоправда, селянам видано лише 2,9 млн. державних актів на право власності на землю (25,4%). При цьому розкрито 1 мільйон 345 тисяч корисливих злочинів, пов’язаних з реформуванням аграрного сектора. Вони завдали збитків на суму понад 37 млн. грн., повідомив у п’ятницю в парламенті голова Держкомзему Анатолій Даниленко. Серед цих злочинів — порушення при розподілі земельних і майнових паїв, зловживання з акціями підприємств переробної промисловості, незаконна передача під банківську заставу майна громадян-співвласників. 164,3 тисячі громадян не було включено до списків власників земельних паїв, а 5,3 тисячі незаконно отримали це право
Мода як диктатор останніх вподобань прийшла і в таку «тиху» галузь, як сільське господарство. Середній вік вінницького селянства навіть з натяжкою не підпадає під той, коли в голові одні фасони. Але весна свою справу робить. Хочеться виглядати краще, а отже жити багатше. Маючи таке бажання, зношену техніку і скромні до непристойності, як для власників кращих європейських чорноземів, фінанси, вони намагаються посіяти ті культури, які можуть принести добрий прибуток. Розкіш — це також стиль, якщо він довершений. Втім, поголовного успіху не було ніколи. Поділ на бідних і багатих залишився донині ще з радянської епохи кльошів і кремпленів. Вміст гаманця диктує стиль і в теперішні часи вільного вибору. Так, слабкі господарства мусять зводити до мінімуму посів високозатратних, але прибуткових культур. Сильні обирають собі роль самі, як Ольга Сумська взуття на відомому рекламному плакаті. Маючи достатньо ресурсів, сіють найліквідніші культури і, по можливості, у три сівозміни. Щоб досягти їхнього класу денді, господарства із середніми статками не експериментують, а прислухаються до порад з обласних управлінь агропромислового комплексу. А там найбільш ходовими на ринку, а отже, модними, називають сою, соняшник, олійну редьку, білу гірчицю і класичні зернові та традиційний для вінницького краю цукровий буряк. Зараз їх там сіють більше, ніж три сусідні області разом узяті. «Цукор — це кошти для господарства, які воно може отримувати будь-коли, продаючи його. Він зараз створює певною мірою продовольчу безпеку для господарств», — розповідає Володимир Франков, начальник відділу рослинництва Вінницького обласного управління АПК.
З моди не виходять соя і соняшник, але різко нарощувати посіви останнього неможливо. Він так виснажує землю, що вдруге на тому ж полі його сіють лише через 7 років. «Питання технології — це єдине, в що ми втручаємося, — продовжує пан Франков. — Але запровадити повну диктатуру не вдається. Насамперед через бідність господарств, яка не дозволяє їм в повному обсязі і вчасно доглядати за посівами, підживлювати їх. Проте є й такі керівники господарств, які рекомендації спеціалістів зустрічають питанням: «Яке ви маєте право до нас?».
У Вінницькій області тисяча господарств, колишніх колгоспів, понад тисячу фермерів і десятки тисяч приватних осіб, які сіють, що хочуть і коли хочуть. «Багато нових керівників госпродарств далекі від сільського господарства, або спеціалісти низького рівня. І якщо ми не будемо звертати увагу керівників на технологію рослинництва, у нас нічого не вродить», — пояснює Володимир Франков. Взимку їм влаштовують навчання, але все одно знаходяться ті, хто продовжує експерементувати. «Побачать якусь культуру в іншому регіоні і думають, що вона і в нас вродить. Нехай там собі сіють. На це ми уваги не звертаємо. Спробував, побачив — буде знати, — продовжує пан Франков. — Не проблема посіяти рис чи посадити банани. Але ж вони в нас не будуть рости».
Зараз в області значнi площi вiдведенi пiд 43 культури. В цьому році планують поповнити посівний гардероб такими культурами як сорго та льон. Втім, в сівбі, як і в одязі, перемагає практичність, тому селяни зараз обирають те, що дасть можливість підлатати фінансові дірки. А держслужбовці стежать, щоб вiльний вибiр посівних культур обернувся для держави продовольчою безпекою. Як це їм вдається, свiдчать веснянi коливання цін на хліб.
КОМЕНТАР
Микола БАРАБАШ , виконавчий директор Асоціації фермерів України:
— У ринковій економіці рентабельність сільгоспвиробництва залежить від багатьох чинників: технологія вирощування, якість продукції, попит на ринку тощо. Рентабельним цього року може бути цукровий буряк, за умови якщо врожайність сягне не нижче 300—350 центнерів. Торік більшість фермерів займалися зерновими, бо їх простіше вирощувати порівняно з технічними культурами. Враховуючи те, що цього року в Україні вимерзло до 50% озимих, не важко прогнозувати великий попит на зерно. Зараз не вистачає ярової пшениці на посів, і одразу ціна на неї підскочила до 1000—1500 грн. за тонну. Ріпак також може бути рентабельним, якщо його переробляти на олію: ріпакову олію охоче купують навіть закордонні фірми. Найбільш рентабельним вважається соняшник, але він вимагає правильної організації сівозмін.
