Передусім слід пам’ятати, що на останніх президентських виборах у США за демократа-опонента Буша подали більше голосів, ніж за нього самого, і президентом він став тільки завдяки механізму «Колегії вибірників», пережитку XVIII століття. В американській державній системі він є аналогом апендикса в людському тілі, рудиментарного органа невідомого призначення, який може запалитися, загрожуючи життю всього організму. Інакше кажучи, можна сказати, що в Америки політичний апендицит. Якщо в політиці стара приказка «Нехай переможе сильніший» стосується того, хто збирає найбільшу кількість голосів, то політичний архаїзм Конституції США винен у тому, що перешкодив виграти сильнішому, а американська політика страждає від наслідків найгірших президентських виборів із часів 1876 року, коли Колегія вибірників востаннє перешкодила стати президентом людині, за яку виборці віддали більшість бюлетенів, що, до речі, поставило республіку на межу другої громадянської війни. Понад сто разів у історії Америки вносилися проекти поправок до Конституції, що мають на меті позбутися Колегії вибірників. Можливо, варто знову підняти це питання і зробити Америці дуже давно «прострочену» апендектомію.
По-друге, ще до того, як першого американського солдата відправили до Кувейту в процесі підготовки наземного вторгнення в Ірак, на вулицях великих американських міст уже звучали гучні протести масового руху проти цієї війни, яку заздалегідь так широко розрекламували. Напередодні початку воєнних дій соцопитування показували, що американська громадська думка щодо того, наскільки виправданий цей хід, розділилася практично порівну. Звичайно, згідно з американською традицією, коли літають кулі, популярність президента зростає. Проте криваві та тривалі війни далеко від дому через малозрозумілі причини мають тенденцію втрачати народну підтримку. Так трапилося зі США за часів в’єтнамської війни і навіть із Великою Британією під час американської війни за незалежність, коли британці могли послати ще одну армію після капітуляції генерала Корнуолліса, але парламент вирішив — досить.
Так чи інакше, історія Америки знає багато випадків, коли її народ приходив до тями після того як лідер заводив його у нерозсудливу авантюру. Як сказав Абрахам Лінкольн, «можна обманювати частину народу весь час і весь народ деякий час, але не можна обманювати весь народ весь час». Світ побачить своїми очима, як президент Джордж Буш-молодший пересвідчиться у справедливості цій максими. А поки що, будь ласка, будьте терпимі до тих американських громадян, які перебувають сьогодні за межами своєї батьківщини, багато хто з яких не голосував за людину, винну в теперішній ситуації. До речі, до них належать і багато американців, які займають офіційні пости, чиє становище не дозволяє їм критикувати свій уряд.
