21 березня у Будинку письменників України відбулося відкриття Днів дитячої книги під гаслом «Письменники України — дітям», які триватимуть протягом тижня. Адже цей день за рішенням ЮНЕСКО оголошено ще й Всесвітнім днем поезії.
З вірою, що дитяча книжка не загине, дитячі письменники розпочали активні акції щодо її поширення серед молодого населення. Щоб залучити маленьких читачів до книжки, письменники організували показ кращих дитячих книжок України та презентували нову книгу дитячого письменника Євгена Білоусова «Славетні імена України», щоб малеча з дитинства могла дізнатися про видатних українців, таких як Т. Шевченко, І. Франко, Д. Яворницький та інших. Серед авторів кращих дитячих книг, які представлено дітям для ознайомлення, — лауреати Шевченківської премії, премії ім. Л. Українки та Г.-Х Андерсена. Крім того, автори дитячої літератури планують провести зустрічі в школах, ліцеях та інших навчальних закладах, щоб наблизити дорослих та вчителів до дітей та й самим щось почерпнути для себе. «Сьогодні, як ніколи, — говорить Білоусов, — успіх нашої справи залежить від ступеню готовності дорослого розмовляти з дитиною».
КОМЕНТАР
Анатолій КАЧАН, дитячий письменник:
— Ринок української дитячої книги, звичайно, існує. Просто зараз змінилися умови. Це пов’язано, в першу чергу, з тим, що в нас зруйнована система книгорозповсюдження, яка була вибудована раніше.
По-друге, в нас немає таких пільг на книговидання, як у Росії. І тому нам дуже важко витримувати конкуренцію з російськими видавцями. Але ми бачимо, що деякі видавництва і в цих умовах борються. Правильне рішення знайшли видавництва А- БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА та «Махаон», які запропонували книжечки вартістю одна гривня. Знайшли навіть шляхи книгорозповсюдження через пошту. Їх книги розповсюджуються мільйонними тиражами. Трішки менше проблем з літературою дошкільного та молодшого віку.
Однак, що стосується літератури для середнього віку, то тут проблем уже набагато більше. Адже в нас немає потужної прози для підлітків. Ще одна проблема — в нас практично немає покоління письменників, які б працювали в дитячій літературі по 20—30 років. Таких, як Н. Забіла, В. Нестайко. У нас також чимало поезії, але немає дитячої драматургії, гумору. Це насторожує. Телебачення ж дає лише візуальний ряд. Воно — ніби сироп, який не дає вітамінів. А книжка — це безпосереднє спілкування, співпереживання. З хорошою книжкою дитина стає її співавтором. І це нічим не заміниш. Конкуренції бути не може! Треба працювати над тим, щоб дитяча книжка була читабельною, гостросюжетною, щоб там можна було щось домислити, а не отримувати розжовування і моралізаторство. Бо моралізаторство — це найбільший гріх. А формування людини починається саме з дитячої літератури. І, як говорив Лев Толстой, «если ученик в школе сам не научится ничего творить, то и в жизни он будет только копировать, наследовать других».
