20 березня на українському ТБ був днем Війни в Іраку. А вже вранці 21, поклацавши канали, знайшла тільки одну передачу на воєнну тематику — шоу на УТ- 2 «Я йду в армію». Солдатики-новобранці повзали по-пластунськи, долали вогненну завісу, смуги перешкод. Але за попередній день масованого телетренінгу з теорії та практики сучасної війни стало ясно, що переможна війна — повітряна. Особиста відвага та інші воїнські доблесті ще цінують, та важливіше — наявність надзвукових літаків «Стелс» вартістю два мільярди (!) доларів.
Стає динамічнішим і телевізійний виклад екстраординарних подій. Нормальною практикою стали спеціальні випуски, ними у день початку іракської війни рябив ефір «Нового» та ICTV. Наступної доби «Новий» пускав гарячі новини біжучим рядком поверх звичайних передач, відбираючи хліб у iнтернет-сайтів.
Цікаво, що наш національний рупор — УТ-1— освітлював подію досить побіжно: коротка інформація про «Бурю в пустелі-2» в новинах, а далі — звичайна неспішна панорама українських подій. Хоч канал «зосередився» напередодні голосування про батальйон РХБ-захисту в Верховній Раді. Свої аргументи виклав глава Ради Безпеки Є. Марчук. Тему продовжив могутній фільм ВВС «Саддам. Застереження історії», що раніше пройшов на «1+1».
Сильною емоційною нотою стало звернення Президента. Підписавши наказ про відправку спецбатальйону, він пояснив народу цей нелегкий, але необхідний крок. Та головне — ще раз переконливо продемонстрував країні й світу, що ми виступаємо проти війни. Саме після цього звернення у стрічках новин зарубіжних інформаційних агентств нарешті повідомили, що Україна — проти війни. Найпопулярнішим каналом на планеті, безсумнівно, був СNN. Що може бути більш запитаним, ніж репортаж із місця подій 24 години на добу? Пізнаваний зелений екран iз вогниками вибухів «цитували» теленовини всього світу.
З українських телеканалів новим класом вразив «Інтер». Він пропонував найоперативнішу інформацію. Свій ефірний ресурс використав на повну силу. Традиційна подача новин М. Равребою зазвичай виглядає дещо сухувато. Але тут вона вигідно відтіняла невимушену манеру О. Колодія. Старт його «Діючих осіб» вийшов ефектним. На глядачів уважно дивилося величезне око його нової студії. А сам Олександр проходжувався, розмовляючи з гостями. Зіграв і інший козир «Інтера» — прямий зв’язок зі спецкорами. Були використані й документальні матеріали власного виробництва — Костянтина Стогнія та Андрія Цаплієнка.
Та й на наступний день інформаційно-аналітична служба «Інтера» і всі його кореспонденти за кордоном працювали в режимі постійного «стенд бая», по мірі надходження інформації здійснюючи спецвипуски новин. І, як повідомив «Дню» голова правління телеканалу Влад Ряшин, у будь-який момент «Інтер» знову міг увійти в режим телемарафону.
Як і на інших каналах, для оперативних коментарів були запитані експерти різних дослідницьких центрів. Однак аналітики без телевізійної практики не завжди виглядали переконливо. У бесідах та сюжетах говорилося про світові протести проти війни, про можливий потік іракських біженців до України, йшов безперервний потік подробиць бомбардування. Ніхто не наважився мусувати передісторію американо-іракських взаємовідносин. Проте це так не минулося американському послу К. Паскуалю. Т. Говдя («Інтер») та І. Коберник (ICTV) ставили йому досить неприємні запитання.
Але що б робили глядачі без «плюсів»? Новинна скоромовка не заважала журналістам акцентувати головне. Роль України, проблема курдів, зміщення акцентів у міжнародній системі координат. А «розім’явшись» у ранковому ефірі, «1+1» дав аналітичний залп у форматі вечірнього телемарафону.
Загалом, випробування, через які протягом останніх років періодично доводиться проходити нашому ТБ, не пройшли даремно. Звичайно, у зв’язку з початком війни де б то не було говорити про змагальність не дуже доречно. Однак можна відзначити, що оперативність, інформаційна насиченість, технологічно бездоганна картинка — рубіж, уже успішно подоланий нашими телеканалами (робота «Інтера» під час іракської операції — тому яскраве підтвердження). Є й гарна аналітика (чому свідченням «1+1»). Ось тільки поменше б було таких інформаційних приводів...
