У Криму завершився восьмий конкурс «Учитель року-2003». Кримський республіканський тур відбувався у Відкритому космічному ліцеї-школі № 41 Сімферополя. Конкурсанти пройшли тестування і співбесіду з членами журі, а також провели відкриті уроки в незнайомому класі. Сім переможців (із 43 претендентів) — власників кримських дипломів I ступеня — представлять свої роботи на наступному етапі у Києві.
Конкурс «Учитель року- 2003» став своєрідним оглядом учительських рядів. На загальну думку, кримські школи, перед якими стоїть дуже складне завдання реформування освіти згідно з сучасними вимогами української держави, з цим завданням впоратися не можуть. Що пояснюється низкою причин, найголовніша з яких — катастрофічний дефіцит учителів, зокрема викладачів із сучасною, а не радянською педагогічною освітою, а також вчителів української мови і літератури, української історії та інших предметів, які б добре володіли українською мовою і методикою викладання нею.
Так, сьогодні у Криму нараховують понад 30 тисяч педагогічних працівників: 23,6 тисячі викладають у загальноосвітніх закладах, 3,3 тисячі — в дошкільних, 1,7 тисячі — в ПТУ, 1,5 тисячі — у позашкільних закладах і понад 500 науково-педагогічних працівників викладають у вищих навчальних закладах Криму. Але річ у тому, що кожен шостий кримський учитель — пенсіонер, а в Джанкої, Керчі, Феодосії, Ялті, Чорноморському районі — ко жен п’ятий, повідомила журналістiв начальник загального відділу Міносвіти автономії Софія Ваніна. За її словами, «тільки протягом останнього року кількість вчителів-пенсіонерів збільшилася на 200 чоловік і становила понад 3 тисячі». Як повідомляє Кримське агентство новин, через низьку зарплату і відсутність житла молоді фахівці не хочуть працювати у школах. У 2002 році з 495 випускників педвузів, направлених на роботу до шкіл автономії, прибули за розподілом тільки 164 фахівці, з них 64 — до сільських регіонів. Софія Ваніна вважає, що «доти, доки немає механізму відшкодування вартості навчання, ми можемо тільки подивитися з обуренням на «цільовика», який відмовився працювати за розподілом».
Сьогодні професія вчителя перестала бути престижною. Зарплата молодих учителів становить сьогодні всього 167 — 178 гривень, на квартирному обліку тільки в Криму перебувають 1172 педпрацівники, понад 500 чоловік проживають у гуртожитках. Заборгованість із зарплати вчителям становить 4,8 мільйона гривень.
Ця сама причина призводить до того, що молодь неохоче йде до педагогічних ВНЗ. У 2002 році з 583 випускників шкіл, направлених на цільове навчання до педагогічних вищих навчальних закладів, тільки 329 складали вступні іспити, з них 155 чоловік зараховано на перший курс. Із 333 місць, наданих 26 ВНЗ Криму й України для підготовки педагогів, використано лише 155. А всього минулого року кримські педагогічні вищі навчальні заклади випустили 868 фахівців, із яких тільки 156 влаштувалися на роботу у школі.
У Криму — один із найнижчих показників загальноосвітнього рівня вчителів-предметників в Україні — вищу освіту мають усього 82 відсотки викладачів міських шкіл і 76 відсотків сільських. Софія Ваніна говорить, що «за 10 років кількість педагогів без освіти виросла майже втричі — з 90 в 1992 році до 263 в 2002-му». У поточному навчальному році в школах Криму працює 833 вчителi без педагогічної освіти, що становить 4,5 відсотка від загальної кількості педпрацівників.
Зі слів Софії Ваніної, навчальний рік почався з дефіцитом понад 200 вчителів. Не забезпечене викладання української й англійської мов, математики, фізики, хімії, фізичного виховання у сільських школах Бахчисарайського, Джанкойського, Кіровського, Ленінського і Сакського районів. Трохи краще становище тільки там, де міськради і міськвно піклуються про молоду зміну, заохочують працю і ретельність молодих педагогів. Наприклад, міськрада Сімферополя призначила премії кращим учням і педагогічним працівникам загальноосвітніх закладів з метою заохочення школярів, які досягли значних результатів у навчанні, та їхніх учителів. Для цього в міському бюджеті на 2003 рік передбачено 20 тисяч гривень. Проте це тільки виняток, що підтверджує загальне правило: забуття проблем кримської школи, майже суцільна політизація навчально-виховного процесу з боку місцевої влади і навчальників із Міносвіти призвели до найжорстокішої кризи всю кримську школу.
