Своєю вчорашньою заявою про те, що Фонд держмайна стоїть буквально напередодні дострокового перевиконання плану доходів від приватизації, перший заступник глави ФДМУ Михайло Чечетов продовжив топ-тему останніх днів, присвячену ситуації навколо відставки багаторічного голови Фонду Олександра Бондаря. У цьому гімні українськiй приватизації, можливо, залишився всього лише один недоспіваний куплет: звіт Бондаря перед Верховною Радою, який, власне, вже нічого не змінить. Сьогодні, схоже, ніхто не сумнівається у тому, що відставку буде прийнято.
Проте керівництво Фонду вирішило виконати своєрідну прелюдію до цього звіту в найоптимістичніших тонах. У ній М. Чечетов постарався, незважаючи на провальний минулий рік, представити колишню діяльність органу приватизації цілком успішною (за всі роки виручили близько $2 млрд. плюс на 10 млрд. грн. продали під час сертифікатної приватизації). І, більш того, «написав» досить оптимістичну картину подальшого процесу. Особливі сподівання й особливі побоювання у Фонду стосовно «Укрнафти». Як вважає Чечетов, її можна буде продавати тільки в тому випадку, якщо буде отримано політичну підтримку парламенту. (Іншими словами, якщо фінансово-політичним групам, які претендують на володіння цією структурою, вдасться заздалегідь домовитися між собою).
Михайло Васильович благородно відстоював «мужній» вчинок свого патрона, який подав у відставку після чотирьох із половиною років роботи на чолі Фонду, і представляв його всього лише жертвою обставин. Відповідаючи на запитання «Дня» про власні шанси очолити Фонд, Чечетов скромно покладав надію на заяву першого віце-прем’єра Миколи Азарова, що капітаном у цій справі повинен бути професіонал, і на мудрість Президента. Що стосується інших можливих кандидатів, то для них рекламу не створювали, оскільки їхня кількість дуже велика («стоять у черзі від Фонду до вул. Грушевського»). Щоправда, одному з них, причому, на думку інформованих співробітників Фонду, найбільш імовірному, — народному депутату Володимиру Заплатинському, — підставили непомітну «підніжку». (Напередодні «Голос Америки», називаючи цього члена колегії ФДМУ кандидатом на пост голови відомства, представив його ще й як лідера «оцінювачів»). Говорячи про вартість стартового пакета Нікопольського феросплавного заводу, Чечетов побіжно згадав і про те, що вона вдвічі вища, ніж визначили «оцінювачі». Проте насправді названий кандидат до цього рішення, як повідомили «День» в прес-центрі Фонду, зовсім і не причетний.
Вершиною усіх розмов про процес приватизації було судження про те (підкріплене думкою Президента), що фіскальна складова не має бути головною в справі приватизації. Зі слів Чечетова, приватизатори зобов’язані насамперед думати про «перспективу підприємства». При цьому Чечетов закликав не довіряти «здоров’я підприємств дилетантам». Хто знає, чи не мав він при цьому на увазі не стільки кандидатів в інвестори, скільки кандидатів на посаду керівника Фонду. У разі «перемоги професіоналів», Фонду, а також всьому процесу приватизації в Україні, за Чечетовим, прогнозують навіть не світле, а зовсім «безхмарне майбутнє». Питання лише в тому, щоб ця людина вміла домовлятися...
Тим часом дане кадрове питання ще раз розбурхало тему коаліційності уряду. Фракція «Демініціативи», котрій «портфеля» не дісталося, пригадала, що свого часу Фонд обіцяли їй. І забажала...
