У глобалізації з’явилася нова форма вияву — глобальна масова політика. Звичайно, політичні протести носять глобальний характер вже не одне десятиріччя, як, наприклад, марші протесту проти війни у В’єтнамі, ядерної зброї або самої глобалізації. Політичні трансформації 1989 і 1991 років у Східній Європі та колишньому Радянському Союзі тривали багато місяців і років і охопили величезну територію. Але протести проти війни в Іраку мають абсолютно новий характер. Близько 10 мільйонів протестуючих вийшли на вулиці 600 міст у 60 країнах світу у встановлений час, у призначений день — 15 лютого — продемонструвавши таким чином, що сьогодні став можливим глобальний підхід до масової політики.
Засоби зв’язку та масової інформації давно уможливили так званий ефект наслідування, який полягає в тому, що події в одному місці спричиняють такі ж події в інших місцях. Звістку про повалення короля Луї-Філіпа в 1848 році у Франції було передано тільки-но винайденим телеграфом до Німеччини, поклавши початок революції. Телепередачі про падіння Берлінської стіни підхльоснули революційні зміни на території усього колишнього радянського блоку. В інших випадках протести, такі, як, наприклад, першотравневі демонстрації, перетворювалися на засоби громадської мобілізації, як це трапилося у Франції першого травня 1968 року.
Нещодавні масові протести проти планів США щодо Іраку відрізняються тим, що усе те, що відбулося 15 лютого, було сплановано за короткий термін, на визначений день і з явною метою надати задуманій акції глобального характер. Рішення провести масові протести 15-го лютого було, судячи зі всього, прийнято на зборах активістів Європейського громадського форуму у Флоренції в листопаді минулого року. За дев’яносто днів організаторам акції протесту вдалося залучити до участі в ній понад 5 мільйонів осіб у всьому світі.
Цьому феномену можна знайти три пояснення:
Інтернет зробив можливим швидке поширення організаційних планів у всьому світі за мінімальних витрат для організаторів.
Проведення масової акції залежало від того, чи підхоплять ініціативу місцеві організації, спираючись на загальний глобальний план. Це те, що фахівці з теорії мереж називають «самоорганізуючою» поведінкою. У міру того, як кожна організаційна одиниця робила свої власні дії, інформація про дії на місцях передавалася іншому світу за допомогою веб-сайтів, через які поширювалися глобальні плани і надавалася необхідна інформація, а також поради, заохочення і підтримка.
Перспектива війни в Іраку — це проблема, що стурбувала весь світ.
Був і четвертий специфічний чинник, що вплинув на масштаби демонстрацій протесту — гранична пиха і зарозумілість, а також непрофесіоналізм, виявлений адміністрацією президента Буша. Міністр оборони США Дональд Рамсфелд викликав загальне обурення своїм глузливим презирством до світової громадської думки. Дитячі нападки Рамсфелда на «стару Європу», безсумнівно, спонукали мільйони людей вийти на вулиці 15 лютого.
Справді, в епоху засобів масової інформації неможливо «працювати на публіку у своїй країні» так, щоб це не почув інший світ. Самовдоволена манера Буша може бути добре сприйнята в Техасі, але не в Парижі та Берліні.
Малоймовірно, щоб всесвітні протести зупинили плани адміністрації Буша щодо війни з Іраком. Однак вони, безсумнівно, допоможуть заздалегідь продумати, до яких політичних та економічних наслідків призведе ця війна і як це позначиться на довготривалій безпеці США. Війна, найімовірніше, неминуча, бо США здатні провести велику частину військових операцій власними силами, а також тому, що адміністрації Буша буде нелегко скасувати військову мобілізацію.
Більш того, невизначеність щодо цієї війни негативний впливає на американську економіку (так само як і на економіку інших країн), спричиняючи затримки у виконанні бізнес-планів і зменшення упевненості споживачів. Якщо нинішній тупиковий стан триватиме ще певний час, слабка економіка перетвориться на загрозу для Джорджа Буша на президентських виборах у листопаді 2004 року. Його політичні радники могли б попередити його, що скоро настане момент, коли війну потрібно буде починати «зараз або ніколи».
Але Америка дорого заплатить за початок війни всупереч світовій громадській думці. Якщо дії адміністрації Буша не будуть виправданими (що може статися, якщо Саддам Хусейн використає зброю масового знищення, що налаштує увесь світ проти нього, або якщо США виявлять ядерну зброю, приховувану в іракській пустелі), антиамериканські настрої, а також розв’язаний війною терор набудуть гігантських масштабів.
Американському народу ніхто і ніколи не говорив про величезний фінансовий і політичний тягар, що чекає на нього в майбутньому, а також про те, що він не готовий нести його. Сполучені Штати вже відчувають величезний дефіцит бюджету і фінансові ускладнення при проведенні популярних у народу програм — і це, не враховуючи майбутніх витрат на війну та її наслідки.
Дешеві й швидкі засоби глобального зв’язку є частиною сьогоднішньої дійсності. Як засвідчили події 15 лютого, люди в усьому світі використовуватимуть їх для того, щоб заявити про своє право брати участь у формуванні політичних рішень світового значення.
Джеффрі Д. САКС — професор економіки, директор Інституту Землі Колумбійського університету.
